Skip to Content

Струни для скрипочки

А чи знаєте ви, що не тільки люди полюбляють музику.
Звірі теж.
Ось така пригода трапилася якось у майстерні великого майстра, що виготовляв скрипки.
Бо жили в його будинку миші.
Вони клопоту майстрові не завдавали, то про гризунів ніхто й не знав.
Маленькі хвостаті створіння, хоч і полюбляли домашню їжу та сир, але їли те, що кури, кози і корова.
Остання час від часу наливала писклявим мишенятам свіженького молочка.
А миші зачаровано слухали музику.
В цьому домі вона звучала часто. Сам майстер грав на кожній зробленій скрипці, щоб перевірити її звучання. Всі музики, для яких він робив інструменти, також грали, забираючи скрипки. А іноді вони збиралися гуртом і влаштовували музичні змагання.
І всі були такі зайняті музикою, що й не помічали, як з-під дивану за ними спостерігали миші.
Одного разу найменше мишеня вирішило подивитися, як же майстер працює над скрипкою.
Він сидів майже над робочим столом на велетенській люстрі. І з таким захопленням спостерігав, що, здавалось, це він майструє.
Коли мишенятко прибігло додому, воно витягло татові інструменти, знайшло на подвір'ї чималий шматок дерева, і взялося до роботи.
Кілька днів малюк потратив на свою першу скрипочку.
Інші миші спочатку намагались допомогти, а потім вирішили не заважати.
Нарешті скрипка була готова. Вірніше, майже готова, бо не було струн.
Справжні ж струни не підійдуть.
Але тато вийняв зі скрині якийсь зверток.
-- Воно тобі стане у нагоді.
Мишенятко розвернуло. А там було кілька міцних волосин.
-- Спробуєш?
Вони разом прикріпили волосини-струни на свої місця.
І у нірці мишей заграла скрипка.
Дарма, що музика тихенька.
Але вона дарувала радість мишам.
А іноді й іншим тваринам на подвір'ї.
Може, ти теж хочеш навчитися грати на скрипці?
Тоді не вагайся.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна