Skip to Content

Подорож морського коника

Якось на дні морському, де було не так вже глибоко, тому водичка була блакитною і теплою, з'явився крихітний морський коник.
Спочатку він ховався серед коралів, спостерігаючи за всім довкола, тоді виплив звідти, і почав досліджувати воду й далі.
З кожним днем він дізнавався щось нове, але це тільки підточувало його цікавість, бо залишалось ще так багато невідомого.
Аж одного дня поблизу коника морського пропливла зграя рибок.
Він ще ніколи таких не бачив, тому кинквся навздогін:
-- Ви хто?
-- Ми лососі.
--А куди так швидко пливете?
-- У місце, де народились. Далеко, вверх по ріці.
Коник не знав, що таке ріка, але від цих слів віяло невідомим, тому малюк спитав:
-- А можна з вами?
Ті лише кивнули голівками і попливли далі.
Коник від них не відставав.
Аж ось вгорі блакить почала гаснути, а з одного боку небо почервоніло, пускаючи по воді блискучу доріжку.
Цікавий носик коника якраз опинився скраю цієї доріжки, малий витяг з води голову...
--Не затримуйся, шлях довгий.
Кілька лососів обминули його.
Доки не стомляться найслабші, зграя не зупиниться.
Раптом вода стала мілкіша і тепліша.
Лососі заметушилися, шукаючи місце для ночівлі.
Небо вже майже почорніло, засвітивши на темному покривалі крихітні ліхтарики-зірочки. Човник місяця плив по небу, наче по такому рідному конику морю.
Малюк ще дивися на небо, коли його очі почали потрохи заплющуватися.
Прокинувся він від такої ж метушні, як і ввечері.
-- Ріка близько! Ріка близько!
І риби поплили далі.
От тільки плисти виявилось не так просто.
Адже рибки пливли проти течії.
Ще й камінці обминати треба було.
Морський коник скоро просто втомився.
Він плив позаду зграї.
Тому лососі згодом зупинилися.
Вони підплили до берега, де течія була слабенька.
Коли малюк перевів дух, він почав обдивлятися.
Берег річки вкривала така зелена травичка.
"Цікаво, яка вона на смак!"
Цікавий коник побачив і кущики поблизу, і навіть дерево, що купало у воді листя.
"Зараз спробую!"
І морський коник поплив до листочка, вкусив крихітний шматочок.
"М-м-м! Смачно!"
Решта зграї з посмішкою дивились на малого пригодошукача. Риби були раді, що покажуть йому багато цікавого.
Та прийшов час рушати.
До заходу пливли рибки з коником вперед.
Небо з одного краю вже поччало темніти, а інший край набув рожевого відтінку.
Сонечко вже майже сховалось, коли десь поблизу мостика одного з лососів упіймали на вудилище.
Решта зграї лише сумно провели товариша поглядом.
Поки не зупинилися на спочинок в очереті.
--Кря-кря! Кря-кря! --качки розбудили всіх вранці, вітаючи сонечко і шукаючи ряску до сніданку.
Кілька качок змахнули крилами й полетіли.
А маленький морський коник з захватом дивився їм вслід.
Поки його лососі не оточили, і вся зграя понеслася вперед.
Аж ось морський коник почув якісь звуки.
Він висунув обережно голову з води.
"Це село, --сказав найстарший лосось, -- тут можна побачити й почути багато чого."
"Ку-ку-рі-ку!" пролунало так близько, що малюк обернувся на звук і побачив на паркані півня з яскравим хвостиком і червоним гребінцем.
За мостиком паслися білі овечки, кізки і навіть корови. Всі вони голосно вітали новий день, тому морський коник часто підіймав голівку над водою, щоб нічого не пропустити.
"Тут слід бути обережним, поблизу млин," -- продовжував повчати бувалий мандрівник.
Тільки не встиг малюк спитатися, що таке млин, як раптом стало шумно.
Цікавість перемогла страх, і він висунув голову з води, розвернувшись до джерела шуму.
Велике колесо крутилось під силою води.
Коник дивився і дивився, заворожений видовищем.
Навіть друзі-лососі не відволікали. Але тут на цікавого носа впала велика краплина.
Дощ пішов такий рясний, що він майже сховав млина.
І подорожні поплили далі.
Кілька днів пливли без пригод. Дощ припинився, хмари розсіялись, і сонечко нагрівало водичку ще сильніше.
Та й річка мілкішала.
А лососі ще не прибули на місце.
Коник почав сумувати за морем.
-- Ще день чи два і припливемо! -- радість передавалась від рибки до рибки, заставляючи рухатися швидше.
Аж поки...
"Плесь! Плесь! Плесь!"
У воду щось падало, важке таке, підіймаючи за собою безліч бризочок.
-- Ха-ха-ха!
-- Хі-хі-хі!
Незнайомі звуки зовсім поруч підбили подорожуючого підняти голову.
Біля берега з великого каменя стрибали діти, оббризкуючи один одного, бавились у воді.
Волосся на голові, дві руки, дві ноги так здивували морського коника, що він не міг рухатись.
-- Це люди. Вони живуть поруч, ось в таких хатках, -- пояснив один з лососів. --А це міст, ось там...
Подальші слова потонули у шумі. По мосту їхав потяг.
Гуркіт був таким сильним, що коник захотів сховатися. І повернутися додому.
Рибки через кілька годин подолали водоспад і опинились високо в горах.
Сонце звідси здавалось ближчим, небо блакитнішим, але, поки інші були зайняті, малюк дивився на змійку річки, якою він плив. На зелений ліс поруч, на поля з острівками червоних, білих, жовтих та блакитних квітів.
--Пора в море, -- мовив найстарший лосось.
І вони попрямували зворотньою дорогою.
Так закінчилась подорож морського коника.
А ти любиш подорожувати?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна