Skip to Content

Як Кутю в Тернополі рятували

Ця історія сталася за два дні до Різдва.
Ввечері бабуся Ганя пішла до комори по пшеницю, щоб замочити, а вранці зварити.
Але мішечок з зернятами просто зник.
Покликала вона свою онучку Соломійку:
-- Йди, дитино, до крамниці, час ще ранній, купи пшенички, щоб кутю зварити.
Вибігла дівчинка на вулицю: різдвяні вогники сяють, ялинка різними кольорами переливається поруч з театром.
Зайшла до найближчої крамнички:
--Нема.
Далі теж нема.
-- Пшеницю на кутю шукаєш? -- з-за спини сказав однокласник Ян.
-- Так. І ти?
-- Ага. Мама відправила. Та ніде нема.
--Де ж вона подівалася?
Соля штовхнула ніжкою кучугуру. І на її чобітку поруч з білосніжними сніжинками залишилось пшеничне зернятко.
--Треба шукати, -- Ян рішуче нахилився і роздивлявся тротуар.
Так по зернині, по зернині, назбирали діти жменьку пшенички і підійшли до озера.
Дивляться, а при таких морозах воно щось не замерзло. Вода якимось дивним світлом сяє.
Тільки Соломійка думала злякатися, як Ян взяв її за руку:
-- Післязавтра Різдво. А пшениці на кутю нема. Невже ми не врятуємо святкову вечерю?
Побачив водяник Хлюпійко, що хтось по березі ходить, і випірнув до гостей:
--Чого це вам по домах не сидиться? -- спитав сердито.
Діти все йому розказали.
-- От і в мене біда. Прилетіла до замку зла відьма і сказала, що якщо я не буду з нею Різдво зустрічати, то й все місто не святкуватиме. І вона озеро розморозить.
-- Тепер ми знаємо, хто всю пшеницю вкрав! -- зрадів Ян.
-- Але, як відьму перемогти? -- дівча перебирало в голові ідеї з прочитаних книжок. -- Розтопити? Спалити?
-- Ні, ця боїться лише дитячих голосів. Треба голосно і дзвінко заспівати, -- відказав водяник.
-- Може, колядку?
Над ставом полилася пісня. Святкова, чиста.
І біля замку діти побачили, як відьма перетворилася на тисячі крихітних зірочок.
Вони перемогли.
Озеро почало замерзати, тому Хлюпійко попрощався і пірнув додому.
А діти?
Біля входу у замкове підземелля знайшли пшеницю. Тільки її ставало з кожним подихом менше і менше -- вона поверталася до господинь, які мали готувати святкову кутю.
Соломійка з Яном теж поспішили додому. Перед Різдвом і їм робота вдома знайдеться.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна