Skip to Content

Львівська казка

Стара сова Пуга сиділа на вежі ратуші і дивилась високо в небо.
До неї якраз прилетіла з бібліотеки (на Симоненка) сорока Чорнохвоста зі свіжою пресою.
-- Дивний літак, увесь в котячих слідах. Мабуть, будуть у місті Лева чотирьоногі туристи.
За кілька хвилин з літака вийшли цуцик Янь і кицька Клеопатра. Вони зустрілися кілька годин тому, перед вильотом з Києва.
Цуценя прилетіло з далекого Китаю, де гори впираються в небо, а кішечка з сонячного Єгипту, всипаного пісками великої Сахари.
-- Після такого стрімкого польоту добре було б перекусити, -- сказала Клеопатра, витягуючи спинку.
-- Чув я, що тут є справжнє кафе для тварин, -- виляючи хвостиком додав Янь.
Двоє товаришів повз машини і людей, дерева та будинки побігли у шумне місто.
-- Вам потрібна допомога? -- спиталась ворона Сіра, спускаючись зі шпиля костелу.
Не зважаючи на поважний вік, зір у неї був чудовий, і Сіра любила туристів за цікаві історії.
-- Ми шукаємо, де б перекусити, -- відповіла кішка.
-- Тут не далеко.
Сіра стрибала попереду, тоді всілась на спину цуцику і впевнено показувала шлях.
За м'ясними і рибними ласощами друзі розповіли, що чули про місто Лева у себе на батьківщині. І хотіли й самі його побачити.
-- Та тут леви на кожному кроці, -- засміялася ворона. -- Тільки кам'яні чи гіпсові. А тепер прошу вибачення, у мене за кілька хвилин воронячий злет на Підзамчі. Бувайте!
Смачно поївши, пара туристів вийшли з кафе і долучилися до групи інших мандрівників, що поспішали до самісінького серця Львова -- площі Ринок.
Коли вони опинились перед ратушею, годинник пробив південь. Обоє підняли голови і побачили вежу з оглядовим майданчиком.
-- Піднімешся зі мною туди? -- Клеопатра лагідноподивилася на товариша.
У Яня перехопило подих, бо він страшенно боявся висоти, хоча й літав літаком, але відмовити кішечці не зміг.
Вони підіймалися сходами вгору легко. Один раз довелося ледь не втиснутися у стіну, щоб пропустити донизуслониху велегантному капелюшку.
Кілька хвилин друзі витратили на те, щоб роздивитися годинниковий механізм.
А на оглядовому майданчику їх вже чекала сова з сорокою.
-- Говорила я, що гості матиму, -- засміялася Пуга і пішла ставити чайника. У неї була найсмачніша у Львові кава і такий сирник за старовинним рецептом, що спокушував кожного повернутися до Львова.
За чаюванням сова розповіла гостям, як король Данило заснував місто для свого сина Лева.
-- Є одна легенда, -- додала вона. -- Кажуть, що він не помер, а перетворився на справжнього лева і вечорами гуляє містом, забезпечуючи йому спокій. Ось тут, на кутку, аптека-музей. Там раніше жив старий алхімік, що шукав еліксир вічного життя. І міг перетворити будь-що у золото. Може, десь там є підказка?
Друзі попрощалися.
Поки спускалися, розговорились:
-- Я не вірю в цю легенду, -- сказав твердо Янь.
-- Але подивись довкола. Тут все живе і дихає історією. Вона в будинках з ліпниною та статуях, у фонтанах і навіть у львівській бруківці. Ходімо до аптеки. Хоча би глянемо.
У приміщенні було тихо. Баночки та пляшечки різних розмірів та кольорів, справжні ваги з купками малих та великих гирьок біля них...
-- Цікаво, скільки я важу? Поміщуся на цих терезах(
Цуценя завзято стрибнуло на одну з чаш і вчинило справжнісінький гармидер, бо на підлогу клубочком скотився печик, на нього терези безліч дрібноти зверху.
-- Чого ви шумите? -- з-під прилавка виглянула сонна мища Пискля.
-- Шукаємо секрети алхіміка, -- відповіла Клеопатра.
-- Тут ви нічого не знайдете. Ні золота, ні живої води. Навіть лишньої крихти. Але я знаю, хто може допомогти. Ходімо!
Мала мишка бігала так швидко, що кішці з собакою було годі її наздогнати.
Вона привела друзів до "Лівого берега" під театром, ще їх радо зустріла схожа наПисклю, як дві краплі, Вискля.
-- Спочатку я вас проведу до Полтви, а тоді побіжу на сцену.
-- Ви співаєте? -- захопився Янь. -- Можна нам подивитися?
-- Ну гаразд, але тут шуміти не можна.
Вона провела всіх за куліси і побігла готуватися до ролі казкового Лева.
Поки на сцені йшла вистава, Клеопатра помітила, як одназ важких штор відсунулась, а звідти виглянула вогненно-жовта левова грива.
Кицька торкнулася товариша і показала йому на непомітного глядача.
Після вистави величний звір тихенько підійшов до гостей міста.
-- Ви сьогодні розбудили легенди, -- посміхнувся він. -- Залишайтеся у Львові і я розповім вам всі теємниці цього міста.
Янь та Клеопатра погодились. А соваПуга, в якї вони часто бували, казала, що то вони через її сирник і каву залишились.
Хтозна, може й так.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна