Тетянка їсти не хоче.

Якось вранці сонечко заглянуло у віконце до Тетянки. Та дівчинки в ліжечку не було видно. Вона повністю сховалась під ковдрою і міцно спала.
Сонечко позаглядало, намагаючись побажати маленькій хорошого дня, але не змогло добудитися.
І тільки воно хотіло сховатися за хмарку, як Тетянка прокинулась. Але замість ранкової посмішки подарувала сонечку похмурий вираз обличчя і дві маленькі сльозинки, що причаїлися в кутиках оченят.
Дівчинка спустилася з ліжечка і побігла у кімнату до батьків. Їх там не було, але з кухні доносився мамин голос. Вона саме готувала сніданок донечці: яєчню, яка сміється. Маленька любила її і завжди посміхалась.
Та сьогодні Тетянка не хотіла й умиватися, та й їсти відмовилась. Сиділа над тарілкою і навіть виделку не брала до рук.
Матуся сіла поруч:
- Що сталось?
- Не хочу їсти, - відповіла донечка.
- Чого? Тебе щось болить? - занепокоїлась мама.
- Ні.
- Тоді треба їсти. Щоб рости.
- Не хочу.
- А давай за татка, який на роботі голодний сидить.
Дівчинка слухняно відкрила ротика.
- І за бабусю, за дідуся...
- Досить, - сказала Тетянка.
- Дивись, літачок летить, ж-ж-ж! - доця встигла схопити транспорт. - А тепер потяг спішить.
Маленька проковтнула ще кілька шматочків. Але на тарілці залилась ще половина яєчні, хоч Тетянка знову відмовлялась їсти.
- Донечко, треба їсти, щоб рости, щоб були сили гратися і гуляти. Давай, ми поїмо ще трішечки і підемо на вулицю. Там будемо шукати каштани, шишечки та збирати гарненькі листочки.
Тетянка з'їла ще трохи.
- А де наш ведмедик на тарілочці ховається? - запитала мама, годуючи далі дівчинку. - Ось вже й ніжки видно, ось бочечка з медом. Ой, вже й вушка з'явились. Ти молодець, Тетянко, все гарно поїла.
Дівчинка попила теплого чаю й пішла одягатися, бо дуже любила гуляти. Особливо по парку восени.

(с) Солтис-Смирнова Марія Петрівна