Лісовичок Боровичок і його господарство

Якось зимою, коли дерева у лісі вбрали білі снігові шапки і губки, Лісовичок вирішив почастувати звірят гарячим какао з домашнім печивом. Пташки теж осторонь не залишились - печиво й какао зимою - це ж найкращий подарунок до свят.
Але у день, коли гості зібралися біля сосни, де жив Лісовичок, піднявся такий сильний вітер, що частування перенесли до хатинки.

"Після зими звірята якісь сонні ходять" -- думав Боровичок, походжаючи одного ранку по лісі.
"І як їх підбадьорити?" -- міркував охоронець лісу.
-- Спина болить, -- скаржився йому в той же день ведмедик.
-- Лапки кволі якісь, -- говорили їжачки.
-- Пора робити зарядку. Почнемо завтра зранку, -- сказав охоронець лісу.
Вже до обіду сороки-поштарі розносили новину звірятам:

Сонечко піднялось високо-високо і ніби зупинилось, запрошуючи лісових мешканців швиденько робити свої справи, поки не скінчився досить короткий день.
Боровичок саме пообідав, і тільки рушив до дверей, як почувся стукіт.
Господар швиденько відчинив, а на порозі стояли Колючка і Круглячок. Їжачки щойно прокинулись, і прибігли просити у лісовичка допомоги: талий сніг підтопив нірки.

Якось Боровичок прокинувся від того, що біля хатинки дзвеніли краплинки води.
Сонечко ще лише сонно посміхалося з-за сусідньої гори, а з даху лісової оселі весело дзюркотіла вода.
-- Невже весна прийшла, -- зрадів лісовичок і підхопився з ліжка.
За дверима хатинки снігу поменшало і пахло прілою травою і хвоєю.
Навіть синички сьогодні співали радісно:
-- Весна іде, весна іде!

Ставало все холодніше. Добре, що лісовичок з ведмедиком восени пічку побудували в хатинці: кинеш туди гілочок, і тепленько всю ніч.
Білошийка вже спав.
А охоронцю лісу так його бракувало.
Навіть Водяник дрімав - вода на озері за ніч навіть підмерзала.
"Ну все, пора вставати!" - сказав лісовичок.
У хатинці було трохи прохолодно, тому господар дозволив собі ще хвилинку поніжитися в ліжечку.