Як звірята зарядку робили

"Після зими звірята якісь сонні ходять" -- думав Боровичок, походжаючи одного ранку по лісі.
"І як їх підбадьорити?" -- міркував охоронець лісу.
-- Спина болить, -- скаржився йому в той же день ведмедик.
-- Лапки кволі якісь, -- говорили їжачки.
-- Пора робити зарядку. Почнемо завтра зранку, -- сказав охоронець лісу.
Вже до обіду сороки-поштарі розносили новину звірятам:
"Боровичок чекає завтра на світанку всіх лісових мешканців біля будинку. Він проведе зарядку."
Наступного ранку їжачки, білочки, зайчики, мишки стояли перед самими дверима в хатину лісовичка.
Пернаті сороки, дятли, качки, що жили на озері примостилися відразу ж за ними.
А вже далі, трохи осторонь з-за дерев виглядали роги оленя Плямистого. Він був дуже цікавим, але сором'язливість не дозволяла йому вийти на галявину.
Блошийка якраз підходив до хатинки з того боку.
-- Привіт, Плямистий. Ти на зарядку? Ну, підходь ближче.
Боровичок вийшов до всіх:
-- Доброго ранку. На вулиці сьогодні прохолодно. Тож, щоб не змерзнути, починаємо. Всі витягли шиї якнайвище, аж так, щоб сонечко привітати. Опустили і підняли голову. А тепер вправо нагнули і вліво. І ще раз повторили...
Звірята і стрибали, наче зайці, і вчилися літати, як дикі гуси. Навіть повзали як змії.
І всі раділи з нових умінь або сміялись над невдачами.
Щоранку лісові мешканці робили зарядку. І вже не тому, що лісовичок пропонував. Їм це подобалось.
Тим більше, що після зарядки приходить бадьорість.
Боровичок теж радів цьому.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна