Цікавинки зі скриньки

Під ногами у Орисі виднілося невелике жужмо.
Дівчина нагнулася і почала перебирати: її торішня улюблена сорочка, братові штанята, Іванчина святкова спідниця. Брат із сестрою нині гостювали у хрещених, тому в хаті було надзвичайно тихо. Лиш у кріслі посопувала бабця над вишивкою.
І здалося їй на старості те шиття?!
Здавалося, що бабця перебрала дальню скриню зі спальні, поки батьки на полі.

Одного разу Білий Король зібрався на прогулянку.
Брати свою свиту, пішаків, він не хотів.
Відправив лише Слона-офіцера у розвідку і під прикриттям вірного Коня вирушив у мандри.
Тільки раптом їх оточили чорні пішаки.
Слон, як справжній військовий, почав захищати Короля.
Кінь теж кількох розігнав.
Та їхньої хоробрості не вистачило на всіх.
Довелося Королю зі Слоном і Конем утікати.

Колись давно в одному домі завелась коробочка олівців. Та така велика, що туди докладалися все нові і нові. Іноді в гості до них приходили пачками фломастери, час від часу заглядали поодинокі ручки.
Навіть кілька гумок для стирання причаїлись на дні.
Лише стругалка була дуже рідкою гостею.

У коробці, серед таких самих, як він, жив Олівець. А так як був він сірого кольору, дитячі ручки рідко його брали.
Він сумував, сумував, а тоді взяв і втік.
Вибрався непосида з коробки, поки його братики спали, глянув довкола -- так і діти сплять.
Зі столу стрибати лячно, високо. А поруч альбом лежав. То й забрався Олівчик туди.

Серед ниток і тканини, серед спиць і голочок заховалось кілька пучків шерсті.
Кольору стиглої малини і гречаного меду, жовта, наче кульбабка і зелена, мов весняне листя шерсть привернули увагу. Але не майстрині, а її непосидючого синочка Ігорчика.
--Яка м'якенька! Яка легенька!
Малюк витяг, і вже хотів знахідку перетрорити на м'ячик, як мама запропонувала:
--Може, краще пташечок наробимо?