Цікавинки зі скриньки

Ніночка втомилась. І мама її вклала спатки.
Киці одній стало не так цікаво, тому вона залізла на підвіконня, щоб спостерігати за пташками, які час від часу пролітали вгорі, або сідали поворкотіти з того боку шибки.
А жінка сіла над скринькою.
У її руках так і лежали ниточки. Зовсім невеличкі клубочки з тоненькими нитками. Ті, що так хороше лягають хрестиком чи гладдю.

Була в однієї жінки скринька. Така чепурна: з мереживом та квітами зі стрічок, з намистинками та гудзичками на кришці і з боків.
Та всередині цієї скриньки довго лежали без роботи деякі речі.

У одному невеличкому місті, в самому центрі, де височіла вежа, жив Годинник.
Саме на тій вежі. Щоб зручно було спостерігати за містом, а ще нагадувати мешканцям про час.
І виконував свою роботу годинник вправно: лічив хвилини не вагаючись, кожну годину нагороджував місто музикою. А вночі тихенько поцокував, освітлюючи пізнім перехожим площу.