Друзі для ниточки. Голочка і...

Ніночка втомилась. І мама її вклала спатки.
Киці одній стало не так цікаво, тому вона залізла на підвіконня, щоб спостерігати за пташками, які час від часу пролітали вгорі, або сідали поворкотіти з того боку шибки.
А жінка сіла над скринькою.
У її руках так і лежали ниточки. Зовсім невеличкі клубочки з тоненькими нитками. Ті, що так хороше лягають хрестиком чи гладдю.
"Доця спить дві години, у мене є час!" -- зраділа молода мама, діставши голку.
Кінець зеленої ниточки опинився у тоненькому вушку, а потім поруч з братиком-початком.
Щось білосніжне виникло перед ниткою, перш ніж голка проколола тканину.
"М'якенька, -- подумала ниточка. -- З такою можна й подружитися"
А вже за мить вона легенько обіймала нову подругу в кількох місцях.
-- Так, листочок готовий, можна й квіточку вишити, -- прошепотіли десь зверху жіночі вуста, а зелена ниточка залишилась сама.
Її подруга голочка вже катала, мов на каруселі, жовтеньку. Та таку яскраву, що зелена легенько вмостилась на тканині і заснула.
Не бачила вона вже того, що після жовтої з голочкою танцювала і червона ниточка, а пізніше -- рожева.
Лише потім, коли прокинулась маленька дівчинка з усміхненими губками і цікавими оченятами, зелена ниточка побачила у дзеркалі щось просто чарівне: вишиті квіти.
-- Мамо, а завтра будуть ягідки? -- спиталась маленька.
І ниточка зрозуміла, що у ниточок з новими друзями голочкою і полотном багато роботи.
Але яка ж краса виходить!!!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна