Дивовижний світ музики

Жили колись давно на кручах Дніпрових три козаки.
Один жив на найвищій кручі, голос мав тендітний та й любив співати. Тому й називали його Співак.
Виходив вранці з хати-мазанки і заводив:
- О-о-о-о-о!
На іншій вершині жив Гравець. Він прокидався вже від пісні сусіда, брав до рук власноруч зроблений бубон і грав за Співаком:
- Бум-бум-бум!

Маленького гномика Тимошку мама вперше відправляла до музичної школи:
-- Ось тобі нотний зошит і ручка. Вчися добре.
Та малюку зовсім не хотілрсь туди йти!
Він хотів гратися глицею, збирати солодку малину і провідувати своїх друзів у лісі.
Тільки що вдієш?
Соловейко вже чекає. Він провірить слух і навчить малюка нотам. А, коли підберуть інструмент до душі, тоді й учитель зміниться.

Жив у невеликому лісочку зайчик.
І був він справжнім диваком: як тільки почую пташиний спів, відразу ж зупиняється послухати. Навіть не дивлячись, що за ним лисичка женеться чи вовк.
Хижаки підбігали до Стрибунця, дивились на його зосереджену мордочку і мовчки йшли геть.
Ну хто ж їсть беззахисних?
Кілька разів на світанку зайченя бігало на край сусіднього села півня послухати.

У одному великому і кремезному дереві серед зеленого лісу завелися жуки-шкідники.
І так їх було багато, що згодом кілька гілочок спорожніли зсередини. Листочки зів'яли і обсипались, наче на вулиці замість теплого літечка панувала різнобарвна осінь.
Довідався про це дятел і вирішив допомогти дереву.
Заодно й пообідати можна.
Прилетів туди, сів на гілочку, де не залишилось жодного листочка.

А чи знаєте ви, що не тільки люди полюбляють музику.
Звірі теж.
Ось така пригода трапилася якось у майстерні великого майстра, що виготовляв скрипки.
Бо жили в його будинку миші.
Вони клопоту майстрові не завдавали, то про гризунів ніхто й не знав.
Маленькі хвостаті створіння, хоч і полюбляли домашню їжу та сир, але їли те, що кури, кози і корова.