Skip to Content

Ранок в горах

Одного ранку Сонце піднялося над горами.
Спочатку воно торкнулось промінчиками полонину. Заглянуло крізь двері в кошару, наче промовляючи: "час прокидатися"
Далі на іншій горі побачило Сонечко хмару. Білою ковдрою вкривала вона верхівку.
Полоскотали промінці м'якенькі боки. І хмара почала розсіюватись.
А тут ще й Вітерець налетів. Збудив пухнасту соньку і поніс її кудись вдаль.

Фея і її осіння пригода

Того вечора крихітка Ірис сиділа на останньому листку клена.
Вона мріяла політати, бо крилець фея ще не мала.
Тому Ірис піднялася на саму верхівку дерева, сіла, мов на човник, у листок:
-Вітерець, допоможи!
І той підхопив маленьку мандрівницю.
Він легенько підняв її високо-високо над садом і містом, а тоді так само легко почав опускати.

Де твоя мама

Маленьке біле ведмежатко вранці вийшло на прогулянку.
Воно відійшло трохи далі, ніж завжди. Аж до самого краю води.
Тут крижина відкололась і малюк поплив, підіймаючись час від часу на хвилях
Вітер з розсердженого завивання перейшов на лагідну колискову і ведмежа заснуло.
А прокинулось від того, що його питали:
- Де твоя мама?

Королівство загострених олівців

Колись давно в одному домі завелась коробочка олівців. Та така велика, що туди докладалися все нові і нові. Іноді в гості до них приходили пачками фломастери, час від часу заглядали поодинокі ручки.
Навіть кілька гумок для стирання причаїлись на дні.
Лише стругалка була дуже рідкою гостею.

Акварелька

Одного вечора Посмішка заварювала чай.
"Якби тут був новий порцеляновий заварничок. І всі наші крилаті подруги, щоб погомоніти..."
Вмить у її руках з маленького чайника виріс великий заварник, такий білий, що аж очі закліпали. Довкола на столі задзвееніли горнятка, яке з квіточкою, яке з хвилькою. А між ними виникли з книжкою і пензликом.

RSS-матеріал