Над селом потемніло.
Стара знахарка Маґда виглянула у вікно і побачила що над її хатою збираються сиві хмари. Їх ставало більше і більше, а всередині вже утворювався вир.
Старенька закрила фіранку і почимчикувала до полиці, спираючись на палицю. Її хустина вже коливалася від вітру. Але ноги в сталевих черевиках міцно трималися на землі.
- А щоб вам, вирішили бабу дістати?!

- Чуєте музику?
Фея Любов глянула на сестер, але всі вони продовжували займатися своїми звичними справами.
- То тобі щось вчувається, - поправила окуляри Мудрість.
Але в наступну секунду музика стала голосніша і всі кинулись до вікна.
- Музика!
Поруч з будиночком на дереві ніколи не було чути музики досі.
Коли лісові феї відчинили двері, на порозі стояла вона.

Жив у одному лісі молодесенький дубок.
Ще два роки тому він був крихітним жолудем. А цієї весни увесь вкрився зеленим листям. Воно росло щодня, та й саме деревце тягнулося все вище до сонця.
Пронеслося тепле літечко, а осінь перетворила дубове листя у справжню бронзу.

Кіт не міг заснути. Чорна лапа все потирала очі, але вони ніяк не заплющувалися.
"От би зараз долетіти до Місяця," - думав Плямка.
На йому його рудому тілі було єдине чорне місце - лапа.
Саме нею він і бешкетував зазвичай: розгрібав вазони, пересовував непотрібні чашки на столі, які гірко пахли кавою, грався клубком ниток чи залізав у сметану.

- Гуп! Гуп!
Гуска Поля навіть не зрозуміла, як перехилилася і впала зі свого імпровізованого гнізда у хліві.
- Гуп!
Нарешті вона здолала всі сходинки і опинилася на долівці.
- Обережніше, спати не дає ця дрібнота, - корівка Зірка ляснула хвостом, але гуска встигла відбігти.