Лисеняті Рудику нудно було сидіти на місці.
Спочатку він заважав бабусі робити варення на зиму.
Після цього намагався дошкуляти дідусю. Але той працював на пасіці, тому Рудик злякався бджіл і втік.
Тато майстрував дерев'яні годівниці для великих тварин, тому лисеня у майстерню і носа не посунуло - на тирсу воно нестерпно чхало.

Під ногами у Орисі виднілося невелике жужмо.
Дівчина нагнулася і почала перебирати: її торішня улюблена сорочка, братові штанята, Іванчина святкова спідниця. Брат із сестрою нині гостювали у хрещених, тому в хаті було надзвичайно тихо. Лиш у кріслі посопувала бабця над вишивкою.
І здалося їй на старості те шиття?!
Здавалося, що бабця перебрала дальню скриню зі спальні, поки батьки на полі.

У лісі, на галявині росли яголи суниці.
Равлики Стук і Гук прокинулися пораніше, щоб встигнути ними поласувати.
Стук глянув на сонце, яке щойно з'явилося над горизонтом і подумав: "Пора! Дорога дуууже довга".
Гук з іншого боку галявини помітив лиш одного промінця і подумав: "Рано ще, можна й поспати!"

У теплому морі, серед коралового рифу жили черепахи.
Маленькій Асі було страшно вибиратися за межі коралів. Вона постійно питала: "А якщо мене акула вкраде?".
Мама-черепаха втомилася переконувати крихітку, що великих акул тут вже давно нема, а карликові й самі злякаються.
Аха ахала й охкала, але з дому так і не вибиралася нікуди.

Жили колись давно на кручах Дніпрових три козаки.
Один жив на найвищій кручі, голос мав тендітний та й любив співати. Тому й називали його Співак.
Виходив вранці з хати-мазанки і заводив:
- О-о-о-о-о!
На іншій вершині жив Гравець. Він прокидався вже від пісні сусіда, брав до рук власноруч зроблений бубон і грав за Співаком:
- Бум-бум-бум!