Коту Василю дуже хотілося сметанника - торта на сметані і сметанним кремом перемащеним. Смакота! Бо ще й солоденький.
Але по сметану треба було йти на ярмарку.
А там! В'ялена рибка, ковбаска, сальце!
Вуса у кота розтягнулися, ніби намагаються всі пахощі і смаки впіймати. І очима він водить - вліво-вправо.

Під високою-високою стріхою хати, яку за її висоту назвали Говерлою, щось зашурхотіло.
Котик Байрактар відразу вирішив перевірити, що там коїться.
Він не боявся ні зими, ні ночі і був дуже е сміливим.
Тому впевнено пішов сходами вгору.
Але, як він не оглядав горище, порушників ніяк не міг знайти. Аж ось у кутку помітив невеличку мордочку хом'ячка.

Чижик прокинувся сьогодні рано вранці. У нього було важливе завдання: знайти Весну, про яку всі говорили довкола.
"Хто вона?" - думав він, коли вилітав із гніздечка.
Спочатку Чижик заглянув у парк. Там цвіли тюльпани каштани бузок, але птах так і не знайшов Весну.
Раптом пішов дощ і Чижик сховався під велику парасольку біля дитячого майданчика.
Біля нього сиділа дівчинка.

"Який же я незграба," подумав ведмедик Бурко, коли зачепив плечем найбільшого вулика на лісовій пасіці.
"Оце помічник," - зітхнув старий борсук Сопун. Саме він разом з бобрами Зубом і Хвостом допомагали бджолам по господарству.
Але бобри нині лагодили після паводка греблю, а пасіку слід було привести до ладу, бо вчора буревій накапостив.
- Бурко, нумо разом! Швидше буде!

- Лесю, Лесю, ну скажи, що ти ніколи не з'їж мою цукерку.
Двоє лисенят Лесик і Леся сиділи біля тарілки з медовим і цукерками від Бджілки.
- Ніколи! Точно ніколи.
За три дні Леся побігла допомогти татові на пасіці, де жила І Бджілка.
Вдвох вони поновлювали похилені вітром вулики, покривали їх додатково мохом і підписали прутиками.