У лісі, на галявині росли яголи суниці.
Равлики Стук і Гук прокинулися пораніше, щоб встигнути ними поласувати.
Стук глянув на сонце, яке щойно з'явилося над горизонтом і подумав: "Пора! Дорога дуууже довга".
Гук з іншого боку галявини помітив лиш одного промінця і подумав: "Рано ще, можна й поспати!"

У теплому морі, серед коралового рифу жили черепахи.
Маленькій Асі було страшно вибиратися за межі коралів. Вона постійно питала: "А якщо мене акула вкраде?".
Мама-черепаха втомилася переконувати крихітку, що великих акул тут вже давно нема, а карликові й самі злякаються.
Аха ахала й охкала, але з дому так і не вибиралася нікуди.

Жили колись давно на кручах Дніпрових три козаки.
Один жив на найвищій кручі, голос мав тендітний та й любив співати. Тому й називали його Співак.
Виходив вранці з хати-мазанки і заводив:
- О-о-о-о-о!
На іншій вершині жив Гравець. Він прокидався вже від пісні сусіда, брав до рук власноруч зроблений бубон і грав за Співаком:
- Бум-бум-бум!

У лісі пахло хвоєю і снігом, морозом та шишками.
Довкола було так тихо, що Андрійко чув власний подих.
Сіроокий хлопчик зі світлим чубом, який стирчав з-під шапки, озирнувся. Батьки намагалися розкласти багаття у невеличкій углубині.
Хто їх смикнув їхати до лісу зимою? Сосиски можна і вдома посмажити, - не розумів другокласник.

Сова Пуга так голосно сміялася, що білочки Руда і Прудка спочатку навіть злякалися.
З новою сусідкою вони встигли лише познайомитися вранці, коли вона поселилася у пустому дуплі старої сосни.
Але сміх не припинявся. Тому обидві білочки перезирнулися і пішли до тої дивачки дивитися, що сталося.