Древня річка гірко зітхала: її береги давно поросли очеретом, а вода, колись прозора і така смачна, стала зеленою й гіркою.
- Кхе-кхе, - кашляв десь на дні старий Сом.
Він ледь поміщався в углибині, щоб не торкнутися поверхні. А тоді, коли був малий річка була така повноводна, що по ній плавали кораблі.

Білочка Рудка стояла на порозі власної комори. Вона була впевнена, що у них з бабусею повну запасів, але коли заглянула до комори аж сіла з несподіванки. Подивилася зараз вліво і вправо а там пусто.
Пахло свіжою тирсою. І жодного натяку на горіхи та шишки.
Лише в дальньому куточку руденька побачила пір'їну.
"Дивно у нас таких птахів я не бачила."

Собачка Рудка рідко бувала на вулиці. Вона була домашньою твариною і любила гуляти лише по квартирі.
Та якось, весною, Рудка прокинулася від того, що їй важко дихати.
Вона спробувала загавкати, щоб покликати свого маленького господаря, але замість цього лише закашлялась.
Володя прибіг сам, він дивився у великі собачі очі і не міг нічого зрозуміти, тому покликав маму.

Івасикові було нудно. Хлопчик зайшов до ванної і почав перебирати там усілякі мила й шампуні.
Ось його дві баночки. Ось татова одна, синя. У мами ціла колекція - пінка для ванної, морська сіль, що пахне до чхання, маска, шампунь, кремів три штуки, гель для душу. У сестрички Катрусі оліййка і велика банка "для всього іншого".

Скельця лежали по лісі то тут, то там. Прозорі, зелені, коричневі, більші і малі ховалися серед трави та між корінням.
Звідки вони ж тут взялися, жодне скельце не пригадувало.
Може, вони колись були гарними пузатими акваріумами чи чудернацькими вазами? А, може, улюбленою чайною чашкою? Чи пляшкою?
Настав гарний сонячний день. І промінці почали свою пробіжку по землі.
Зазирнули вони в ліс.