Порятунок річки

Древня річка гірко зітхала: її береги давно поросли очеретом, а вода, колись прозора і така смачна, стала зеленою й гіркою.
- Кхе-кхе, - кашляв десь на дні старий Сом.
Він ледь поміщався в углибині, щоб не торкнутися поверхні. А тоді, коли був малий річка була така повноводна, що по ній плавали кораблі.
Гірко було дідусю та розумів - доведеться цю домівку покидати. Он внуки і сини з дочками давно переселилися в озера.
Та він любив течію: швидку, нестримну іноді легку й повільну. Тільки, щоб вода не стояла.
- Кхе-кхе!
На кашель прибіг Рак.
Він давно товаришував з Сомом. І знав що цей кашель до добра не доведе.
- Друже вже може не варто нікуди переїжджати? Я ж залишуся сам. Он навіть Зубата окунів підговорила і перебралися до сусіднього озера.
Сом знову повернувся до спогадів. Скільки риби тут плавало, коли річка була великою і могутньою. А зараз навіть бобри греблю не будують. І видер немає.
Але чи варто йому старому міняти дім?
Може цей до ладу привести?
- Хто тут ще лишився? - спитався Рака.
- Та карасики і плотва.
- Мало нас, та що вдієш. Треба плисти й шукати, хто воду каламутить. І чого її так мало. Якраз справа для дрібноти.
Передав Рак сомове прохання рибам. І ті поспішили на допомогу річці.
Ось одна Плотва й до озера дісталася. А там щук, форелі та окунів!!!
Спочатку вона злякалася, щоб хижаки її не з'їли.
Але Зубата вже пливла назустріч.
- Ми річку рятуємо. Допоможете?
- Звісно! Тут поруч покинута гребля, треба її знести.
І всі риби кинулися до перешкоди.
У брудну річку влилася купа чистої води.
Сомові, нижче за течією, аж стало легше дихати, і кашель припинився.
Великою зграєю риби рушили вверх за руслом.
Іноді вони зняли невеличкий потічок від каміння і впали всіх гілок. Води у річці ставало більше.
Аж ось вгорі вияснилось що на березі річки стоїть фабрика. Саме від неї з великої труби у воду падала всяка всячина.
Тут риби побачили на березі бобра.
Та як його попросити про допомогу?
- Треба рака погукати, - сказав хтось з форелі.
- Але то довго.
Бобер побачив все рибне товариство і пірнув у воду.
- Давно я тут риби не бачив, - сказав занепокоєно. - вода брудною стала.
- А ми знайшли причину, - показала щука на трубу.
- Тут міцна гребля допоможе. Але на її будівництво треба час. Хоча "гуртом добре й батька бити" - до роботи.
Минуло кілька днів. Біля фабрики з'явилося невелике водосховище з міцною греблею. А річка стала чистою, як колись.
Навіть Зубата і окуні захотіли повернутися сюди.

©Солтис-Смирнова Марія Петрівна