Пригоди сонечка Крапки

Жила на світі Сонечка. Жвава і весела дівчинка.
Одного весняного ранку, коли сонечко через шибку збудило Соню, а в садок йти не треба було, бо вихідний, вона відкрила сонні очі і зраділа новому дню.
Батьки пообіцяли піти до парку.
Туди й попрямували після сніданку. Дівчинка вибігла на галявину з кульбабками.
-- Як сонечка, -- подумала маленька.
Матуся нарвала квітів і сплела їй віночок.

Якось, коли сонечко Крапка став уже зовсім дорослим, а в лісі і на лузі не залишилось більше нічого невідомого, жучок вирішив полетіти в село.
Бджоли, які іноді пролітали повз домівку Крапки, розповідали, що там цікаво. А ще росте багато всякої смакоти.
Тому Крапка прокинувся наступного дня рано-рано, коли сонечко пустило на землю свої перші промінці.

Мама-сонечко казала, що вже наступило літо.
А влітку у лісі і на галявинах багато ягід.
От Крапка й вирушив на пошуки тих самих ягід.
Матуся ж забула попередити, що ягоди достигають по різному.
Та малюк все ж знайшов чим поласувати.

Цього разу сонечка Крапка долетів аж до дальнього кінця лісу. Саме туди, де протікала річка.
Сонце до цього часу встигло піднятися досить високо, щоб мати змогу викупатися в прохолодній воді.
Саме це і побачив спочатку маленький Крапка. І вода так блищала, що сонечко навіть не бачило нічого довкола.
Але, коли він підлетів до самої річки, то побачив себе.

Ніколи ще маленьке сонечко не залітало так далеко.
Але сьогодні воно шукало щось нове у лісі. Те, чого ще до сих пір не бачило.
І яке було його здивування, коли він побачив багато дерев. І не звичайних, з темною корою, а білокорих. Та й листочки на цьому дереві були такі цікаві - маленькі і кругленькі.
Сонечко підлетіло ближче.