Сонечка і Сонечко

Жила на світі Сонечка. Жвава і весела дівчинка.
Одного весняного ранку, коли сонечко через шибку збудило Соню, а в садок йти не треба було, бо вихідний, вона відкрила сонні очі і зраділа новому дню.
Батьки пообіцяли піти до парку.
Туди й попрямували після сніданку. Дівчинка вибігла на галявину з кульбабками.
-- Як сонечка, -- подумала маленька.
Матуся нарвала квітів і сплела їй віночок.
Поклала на голову -- краса.
Та от з однієї квітки, перебираючи крихітними лапками, з'явився Крапочка.
Він снідав якраз.
Глянув -- вітерець розвіває русяве волоссячко.
Спробував зачепитися і погойдатись, але непосидюча дівчинка кружляла дуже швидко. У сонечка аж голова закрутилась і воно впало Соні на носика.
-- Сонечко!
Теплий носик зігрівали і промінці. Крихітка піднесла до носа пальчик і Крапочка, спочатку злякавшись, все таки перебрався туди.
"Тепленька. І пахне солодко," -- подумав жучок.
Сонечка підняла пальця догори і заспівала:
-- Сонечко – сонечко!
Полети на небо!
Принеси нам хліба
Чорного та білого,
Тільки не горілого!
Крапочка злетів. Він зробив над головою у дівчинки кілька кіл, і полетів додому.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна