Наше тіло

Жила на світі Голова. Розумна і гарна.
І мала вона багато всяких ідей. Думала, що зробити, що змінити, куди податися, що подивитися.
Але, якщо подорожувати вона сама могла, дивилася на все, то зробити щось самій їй не вдавалось.
От якось сиділа Голова на березі гарної річки, великої і швидкої, і думала про міст, про небачені місця з того боку.

Пройшла вже золотиста осінь. Непомітно підкралась білосніжна зима і холоди-морози з собою принесла.
Ангелінка виглядала з віконця на ранковий снігопад.
--Матусю, пішли снігову бабу ліпити, в сніжки гратися, на санчатах кататися.
Дівчинка побігла до шафи, витягла колготочки, кофточку, штанці. Хутко почала одягатися.
І вже задумала куртку і шапочку натягувати...

Десь не так далеко, як би хотілось людям, у країні Хворобії серед багатьох бактерій, вірусів, личинок і симптомів жили два друга.
Першого звали Апчхи. Його улюбленим місцем був ніс, що відразу після прибуття починав сопливити, чесатися. Апчхи намагався закласти носа якнайдужче. І, коли йому це вдавалось, весело танцював серед ночі. А людям здавалось, що вони храплять.

Почалась зима.
Маленький Павлик сидів перед віконцем і дивився, як падає перший сніг.
Завтра вони з мамою підуть гуляти.
А зараз вже пора пити молочко і лягати спати.
Хлопчик зустрічав сонечко посмішкою.
- Мамо, пішли гуляти! - закричав малюк.
- Ти тільки прокинувся. Ще треба вмитися і поснідати, - лагідно відповіла матуся, обіймаючи синочка.

Маленьку Христинку недаремно називали дзиґою. Дівчинка не могла всидіти на місці і трьох хвилин.
Тільки у водичці непосида могла бути довго. Тим більше, що у ванній з нею плавали рибки і каченята.
Тому головною проблемою мами було обстригання нігтиків і чищення вушок.
Жінка з першою проблемою згодом розібралась: нігтики з ножичками гралися, коли крихітка спала.