Наше тіло

Ігорчик був зовсім маленьким хлопчиком.
Він навіть ходити не так давно почав.
От тільки була у нього проблема.
Коли мама починала малюка одягати, як маленькі пальчики починали плутатися й губитись.
Тому й не любив Ігорчик одягатися.
І як не просила його матуся, щоб він одягнувся, хлопчик вивертався і втікав.
Хоча хлопчик сильно любив гуляти.

У однієї хорошої маленької дівчинки було сильно неслухняне волоссячко.
Дівчинка Маринка була ще досить маленькою, тому її волосся щодня розчісувала матуся.
От тільки волосини сильно любили гратися між собою у плутанки. І, як тільки гребінець покладеться в шухлядку, як вони вже заплутаються.
- Треба вже мити голову, - казала мама.

У одного маленького хлопчика була одна проблема.
Як тільки приходив вечір, і пора була лягати у ліжечко, коли малюк солодко позіхав, його оченята відмовлялися закриватись.
Тут ось у чому була річ: дитяче ліжечко стояло біля самого вікна, а фіранка була нещільною.
А ввечері на небі відбувається стільки цікавого.
Тим більше, що й гілки сусіднього дерева доросли майже до вікна.

Один жвавий малюк не любив їсти.
Що тільки не вигадувала його матуся, щоб нагодувати синочка. І ямки в каші копали, і літачки з пташками до рота літали, і зайчики стрибали. Навіть потяги їздили.
А про "за маму, за тата, за брата" краще промовчати. Хлопчик при цьому навіть рота не розкривав.
Мама часто вмовляла:
- Їж, маленький, бо животик буде сваритися, і ти спати не зможеш.

Якось один маленький хлопчик, який ще досить недавно навчився ходити ніжками вранці збирався на прогулянку.
І тільки мама захотіла одягнутого малюка посадити у коляску, як той почав плакати і викручуватись.
Жінка ж все таки взяла її з собою на вулицю.
Цей весняний день вже був насправді теплим, з неба привітно гріло сонечко і десь співали пташки.