Маленькі ніжки втомились

Якось один маленький хлопчик, який ще досить недавно навчився ходити ніжками вранці збирався на прогулянку.
І тільки мама захотіла одягнутого малюка посадити у коляску, як той почав плакати і викручуватись.
Жінка ж все таки взяла її з собою на вулицю.
Цей весняний день вже був насправді теплим, з неба привітно гріло сонечко і десь співали пташки.
Хлопчик вирішив трішечки побігати. Тим більше, що д-не-де виднілись невеличкі калюжки після вчорашнього дощика.
А потім малюк побачив гарненьку пухнасту кішечку, яку також відразу захотілось погладити.
Тоді маленький вирішив порозганяти горобців, які весело щебетали, збираючи хлібні крихти.
А ще можна побігати по зеленій травичці, після чого поштовхати черевичками камінчики.
Та тільки хлопчик замахнувся на другий чи третій камінець, як його ніжки заплутались, і малюк впав.
Він хотів піднятися, але ніжки не хотіли рухатися.
Тут прибігла матуся, підняла синочка на ручки:
- Втомився, мій маленький?
- Ні.
- Підеш ще трошечки сам? Може знову побігаєш?
Та тільки малюк хотів стати на ноги, як ті підігнулись, і він знову опинився на землі.
- Твої ніжки втомилися, - лагідно сказала мама. - Їм треба відпочити.
Вона посадила маленького в коляску. Хлопчик навіть не заперечував.
Решта прогулянки він провів сидячи.
Згодом його ноженята знову почали рухатися.
Та малюк вирішив все ж проїхатися. Адже так можна дивитися на хмаринки, а ще вітер гарно рухає листочками, які тільки виросли на деревах, а скільки пташок вгорі літають.
З того часу хлопчик щоразу сідав у коляску. А іноді на вулиці просив маму витягти його, щоб побігати.
І ніжки після цього ніколи так не втомлювались.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна