Очка спатки не хочуть

У одного маленького хлопчика була одна проблема.
Як тільки приходив вечір, і пора була лягати у ліжечко, коли малюк солодко позіхав, його оченята відмовлялися закриватись.
Тут ось у чому була річ: дитяче ліжечко стояло біля самого вікна, а фіранка була нещільною.
А ввечері на небі відбувається стільки цікавого.
Тим більше, що й гілки сусіднього дерева доросли майже до вікна.
Іноді очка спостерігали за кицькою, яка любила сидіти на гілці і дивитися то вниз, то вгору. Або оченята дивилися, як ховається місяць за хмарини і виглядає звідти. Та найцікавіше відбувалось у зоряні ночі: зірочки гралися між собою у хованки та доганялки.
От тільки маленький господар оченяток хотів спати.
Тому очі або закривалися самі, або малюк розвертався до іншої стіни, і більше нічого не було цікавого перед очима.
І так відбувалось щовечора.
Але одного дня, коли хлопчик з мамою пішли гуляти, тато вирішив дещо поміняти у сина в кімнаті.
Просто маленькому купили столика, на якому можна було зручно малювати та ліпити з пластиліну.
От столик тепер мав стояти біля вікна, а ліжечко поклали біля стіни.
А ще мама вчора купила нові фіранки у дитячу кімнату.
Тому ввечері, коли хлопчик прийшов у свою кімнату, його чекав справжній сюрприз.
Який зовсім не сподобався маленьким допитливим оченятам. Тому вони почали плакати.
Матуся спитала малюка, чому той плаче, на що маленький не знайшов ніякої відповіді.
Але цього вечора хлопчик вперше заснув відразу після того, як мама почитала вечірню казочку і поцілувала малюка.
Просто очкам більше ні за чим було спостерігати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна