Про неслухняне волоссячко

У однієї хорошої маленької дівчинки було сильно неслухняне волоссячко.
Дівчинка Маринка була ще досить маленькою, тому її волосся щодня розчісувала матуся.
От тільки волосини сильно любили гратися між собою у плутанки. І, як тільки гребінець покладеться в шухлядку, як вони вже заплутаються.
- Треба вже мити голову, - казала мама.
Маринка знала, що після купання її волоссячко стає слухняним і цілий день не плутається.
Але дівчинка не любила мити голову, бо пінка потрапляла в очка, і вони починали пекти.
- Давай пострижемо тебе, - пропонувала матуся, - тоді волосся стане менше, воно легко розчісуватиметься і не буде плутатися.
Та дівчинка не любила стригтися. Вона дозволяла лише підстригати волоссячко спереду, щоб не заважало оченятам бачити. А ззаду її ще ні разу не стригли.
- Ну що мені з тобою робити? - продовжувала матінка, яка вже довгий час розчісувала донечку.
- Мамо, заплети мені косичку, - попросила маленька.
- Тоді пішли за подарунками для твого волосся. Може воно стане слухнянішим, коли отримає гумки і защіпки.
Так воно і сталось.
З часу, коли мама вранці почала заплітати своїй доці косички чи збирати волосся у хвостики, воно більше не плуталось, а було слухняним. Тим більше, що воно боялось ножиць.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна