Крапка гойдається

Цього разу сонечка Крапка долетів аж до дальнього кінця лісу. Саме туди, де протікала річка.
Сонце до цього часу встигло піднятися досить високо, щоб мати змогу викупатися в прохолодній воді.
Саме це і побачив спочатку маленький Крапка. І вода так блищала, що сонечко навіть не бачило нічого довкола.
Але, коли він підлетів до самої річки, то побачив себе.
Малюк не злякався, бо він любив заглядати у лісові джерельця, де іноді можна було вгледіти своє віддзеркалення. Тому жучок сміливо полетів над рікою. Та легкий подув вітру підняв кілька крапельок з поверхні ріки, і одна з них впала просто на крильце Крапці.
Він полетів до берега сушитися.
І аж тут він помітив, що дерева довкола купають гілля і листочки у воді.
Адже у верби довгі і тонкі гілочки й листки.
Спочатку сонечко сіло на стовбур дерева. Та, коли крильце підсохло, а цікавість перемогла нерішучість, він перелетів на гілочку. Та не на ту, що сягала самої води, а з іншого боку.
Спочатку гілка навіть не поворушилась, наче й не помітила чужої присутності, але потім пустун-вітерець вирішив заплести коси красуні вербі, тому почав легенько погойдувати її гілля.
Комашці, що сиділа на вербовій гілочці, страшенно сподобалась така гойдалка. Крапка то підлітав угору, то колисався вправо-вліво, то опускався майже до самої землі.
Але згодом пориви вітру стали сильнішими і холоднішими, небо почали затягувати сірі дощові хмари, тому сонечко розправило крила і полетіло додому.
Воно обов'язково повернеться до гойдалки завтра.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна