Крапка і берізки

Ніколи ще маленьке сонечко не залітало так далеко.
Але сьогодні воно шукало щось нове у лісі. Те, чого ще до сих пір не бачило.
І яке було його здивування, коли він побачив багато дерев. І не звичайних, з темною корою, а білокорих. Та й листочки на цьому дереві були такі цікаві - маленькі і кругленькі.
Сонечко підлетіло ближче.
Зовсім молоді берізки на своїй корі майже не мали темних плям. А, чим старше було дерево, тим біла кора на ньому більше лупилась, жовтіла.
Спочатку малюк хотів сісти на білу кору. Але, як він не намагався, це не вдавалось зробити - кора була дуже гладенькою.
Тому він сів на темну кору. Аж тут сонечко помітило, що у корі є дірочка, а звідти тече рідина.
"Цікаво, що це?" - подумала комашка і легенько перемістилась поближче до крапельки. Та й спробувала березовий сік.
Він був досить смачним. Але Крапка швидко зрозумів, що це таке. Він вирішив допомогти березі.
Малюк полетів до найближчого мурашника і там попросив допомоги. Назад вирушила ціла процесія. Сонечко з глиною у лапках летіло попереду, а мурашки котили перед собою глиняні кульки.
Цього дня вони встигли полікувати кілька берізок.
А наступного дня мурашки пообіцяли знову прийти. Вони вирушили додому, А Крапка вирішив ще трошки погуляти.
Він спустився майже до самої землі, коли побачив щось цікаве. Під берізкою ріс грибочок з червоненькою шапочкою, а ще один - з іншого боку.
Сонечко літало між деревами і дивилось на гриби. Деякі з них були взагалі маленькими. Їхні шапочки щойно вилізли з-під землі. Інші - великі, ховались поміж трави та листя. Чи від спекотного сонця, чи від грибарів.
Аж тут на одному грибі комашка побачила равлика, а на іншому - хробака. Вони навіть не звернули уваги на Крапку і продовжували смакувати гриби.
Сонечко вирішило, що не буде їх відволікати. Воно полетіло додому.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна