Івасикові було нудно. Хлопчик зайшов до ванної і почав перебирати там усілякі мила й шампуні.
Ось його дві баночки. Ось татова одна, синя. У мами ціла колекція - пінка для ванної, морська сіль, що пахне до чхання, маска, шампунь, кремів три штуки, гель для душу. У сестрички Катрусі оліййка і велика банка "для всього іншого".

Скельця лежали по лісі то тут, то там. Прозорі, зелені, коричневі, більші і малі ховалися серед трави та між корінням.
Звідки вони ж тут взялися, жодне скельце не пригадувало.
Може, вони колись були гарними пузатими акваріумами чи чудернацькими вазами? А, може, улюбленою чайною чашкою? Чи пляшкою?
Настав гарний сонячний день. І промінці почали свою пробіжку по землі.
Зазирнули вони в ліс.

Того літнього ранку за вікном весело щебетали пташки. Їх дзвінкі пісні кликали лапку вилізти з-під тонкої ковдри і побігти до тихої річки в кінці городу. Там вже чекав, щоб порибалити, тато Товстунець.
Ведмежа так і зробило. Взяло свою тонку вудку, зібрані вчора хробачки і пішло повз зелененькі огірочки та кабачки, рожеві ще помідори, соковиту малину і червоні ягідки порічок на кладку.

Довга літня днина налаштувала лисеня на пригоди.
На ферму вони з татом ходили вранці. В обід Лесик допомагав ведмедику Бурку на лісовій пасіці мед збирати.
А от що робити надвечір?
- Ой, і важка ця торба, - почув малюк з дерева.
Там сиділа лісова поштарка Сорока і зітхала.
- А що там, тітонько?
- Та видра у зоопарк дітям банку з мальками передала, щоб у ставку розвели.
- В зоопарк?!

Тісто оживало під руками. Тягнулося вправо і вліво, осідало під долонями і знову висувалося з-під пальців.
Воно стало гладеньким, трішки липло і пахло на всю хату ваніллю.
- Відпочинь трохи, - сказала ґаздиня і поклала тісто до миски, котру вкрила чистим рушником.
Сама ж поклала у тарілочки поруч горішки, родзинки та шоколадну крихту.
Тісто спершу дійсно відпочивало. Дихало, набиралося сил.