Чижик прокинувся сьогодні рано вранці. У нього було важливе завдання: знайти Весну, про яку всі говорили довкола.
"Хто вона?" - думав він, коли вилітав із гніздечка.
Спочатку Чижик заглянув у парк. Там цвіли тюльпани каштани бузок, але птах так і не знайшов Весну.
Раптом пішов дощ і Чижик сховався під велику парасольку біля дитячого майданчика.
Біля нього сиділа дівчинка.

"Який же я незграба," подумав ведмедик Бурко, коли зачепив плечем найбільшого вулика на лісовій пасіці.
"Оце помічник," - зітхнув старий борсук Сопун. Саме він разом з бобрами Зубом і Хвостом допомагали бджолам по господарству.
Але бобри нині лагодили після паводка греблю, а пасіку слід було привести до ладу, бо вчора буревій накапостив.
- Бурко, нумо разом! Швидше буде!

- Лесю, Лесю, ну скажи, що ти ніколи не з'їж мою цукерку.
Двоє лисенят Лесик і Леся сиділи біля тарілки з медовим і цукерками від Бджілки.
- Ніколи! Точно ніколи.
За три дні Леся побігла допомогти татові на пасіці, де жила І Бджілка.
Вдвох вони поновлювали похилені вітром вулики, покривали їх додатково мохом і підписали прутиками.

Гномик Тишко стояв над дідом казанком. Вгору підіймалися не пара, а справжня веселка.
Малюк розмішав зілля ложкою і зачерпнув трішки.
- Не смій!
Але перший ковток вже тепло річкою побіг до шлунка - пізно!
- Тобі мама не розказувала, що пити незнайомі напої не можна?
Дідусь швидко вихопив з рук малого залишки у ложці і вилив назад до казанка.
Веселка стала яскравішою.

Їжачку Колю до вподоби була рання осінь. Коли ще зелена трава і безліч грибів, але час від часу вітер зриває пожовкле листя.
Він любив вдихати ранкову прохолоду, коли повертався додому.