Їжачок Ох тягнув за собою важку сумку. Він знайшов її на узбіччі стежини, і звідти приємно пахло медом.
Їжачок був ще тим ласуном, тому залишити знахідку з таким солодким ароматом просто не міг.
Втомився поки доніс неймовірно. Ось вже й рідна нора під тисячолітнім дубом.
Ох закинув сумку через поріг і клубочком метнувся через неї. Трохи віддихався і почав шукати той медовий запах.

Ранок у полі починався з бриніння роси. Це вітер грався крихітними краплинками, які дзвеніли, бриніли і передавалися в перших променях.
От одна крапелька скотилася, впала на нижній листочок і перетворилася на маленьку фею.
Блакитне волоссячко неначе промінням розсіювалося довкола. Прозорі крильця з ледь помітним бузковим відливом розгорнулися назустріч сонцю.
- Волошка! Ти будеш Волошка.

Таффі сиділа перед вікном. Біла велика собака вважала цей килимок улюбленим місцем в хаті. Адже саме звідси можна було побачити схід сонця і піти будити господарів, літню зливу чи весняну грозу (від блискавок сховатися за великим диваном). Але. Що це? З сірого неба падає щось біле. Вкриває килимком траву, дах сусіднього будинку, тротуар. Ось кілька крихітних білих плям залишились на шибці.

Одного травневого ранку жук Жоржинка полетів на іменини до Парижу.
Там, втомлений зупинився на балконі серед ніжних квітів і вирішив до вечора перепочити тут.
Він не знав, що з заходом сонця у цьому будинку прокидається справжній привид.
- У-у-у! - почув жук завивання.
Але коли побачив привида в окулярах, розсміявся, бо той виглядав дуже смішним.

- Колю, скрутися колобочком та спустися до старої сосни. Там тебе бабуся з яблуками чекає.
Малий їжачок ще не вмів так звертатися, тому повернувся на бочок і покотився вниз так.
Бабуся Голка стояла з кількома яблуками на поготові.
- Ось мамі на пиріг. А оці вам для мазі від комашні, - витягла кілька з-під фартуха, не таких гарних, як у лапах.