Народження феї

Ранок у полі починався з бриніння роси. Це вітер грався крихітними краплинками, які дзвеніли, бриніли і передавалися в перших променях.
От одна крапелька скотилася, впала на нижній листочок і перетворилася на маленьку фею.
Блакитне волоссячко неначе промінням розсіювалося довкола. Прозорі крильця з ледь помітним бузковим відливом розгорнулися назустріч сонцю.
- Волошка! Ти будеш Волошка.
Крихітка повернулася і побачила двох старших фей, які саме підлітали до неї. Їх сиві коси, здавалося, губились поміж трав і зникали десь дуже далеко.
- Стій, стій, Туманко, це ж треба їй відразу з іменем і призначення знайти.
- А що його шукати, Росинко. Себе згадай і на малечу подивися. Вона - польова фея. Буде за полем доглядати, трави і квіти ростити, піклуватися про них, збирати насіння...
Довкола Волошки з кожним словом яскравіше сяяло.
- Це твоя сила прокидається.
- Чи можу я на ті квіти подивитися?
Феєчка повільно злетіла з листка.
- Звичайно, дитино.
І три феї піднялися над травами та полетіли в той бік, де піднімалося сонце.
Так на полі з'явилася ще одна фея-хранителька.

© Марія Солтис-Смирнова