Skip to Content

Кулька

Її надули, коли на вулиці падав дощ. Такий сильний, що спочатку Кулька з вітрини не бачила на вулиці нікого і нічого.
Потім краплі на вікні зменшилися, шум трішки стих, а Кулька побачила яскраві парасольки над поодинокими гуляками.
Ось вітерець струсив з клена лишню воду. Разом з краплями падав і багряний Листочок. Він зачепився за шибку і на кілька хвилин затримався навпроти зеленої Кульки.

Перешкода?

Того вечора ріжок місяця наче ховався в тумані.
Мандрівники дивились на зорі і місяць, на ялинки і сосни, поки все не зникло у сивому тумані.
Ще й попереду звідкись взявся стрімкий струмок. - Пора влаштовуватись на нічліг.

Маленька подорож Безстрашка

Кроленя Безстрашко вирушив у подорож. Він тримав лапку в кишені плаща, де причаївся равлик Шусть.
Кроленя стрибали лісовою стежкою, доки шлях не перекрив стрімкий струмок.
- Як же ми переберемося на той бік? - кроленя подивилось на товариша.
- Ти ж безстрашний. По камінцях перестрибувати будемо.
- Добре. Тільки тримайся міцно.
"Стриб-стриб-стриб!" І обоє вже залишили струмок позаду.

Яблучний вітер

Одного ранку кроленя Ух прокинувся від того, що вітер відчинив вікно у його кімнату.
Малюк думав вже зачинити вікно і лягти знову в ліжечко, але, підійшовши до підвіконня, завмер.
Звідти пахло яблуками. Солодкими і соковитими, якраз такими, з яких матуся пече смачний пиріг.

До завтра, сонечко

Кроля Соня любила все сонячне. Її улюбленим кольором був жовтий і золотий, а частиною дня - захід.
Вона ще не пропустила жодного.
Та цього вечора захід сонця був дивним.
Маленька не могла вийти попрощатись із сонечком, бо падав дощ.
Якраз над її лісом.
Зате там, далеко на полі, за яке свдало сонце, небо вкривали легкі маленькі пір'їни-хмаринки.

RSS-матеріал