Крильця для гнома

Гномик Тишко стояв над дідом казанком. Вгору підіймалися не пара, а справжня веселка.
Малюк розмішав зілля ложкою і зачерпнув трішки.
- Не смій!
Але перший ковток вже тепло річкою побіг до шлунка - пізно!
- Тобі мама не розказувала, що пити незнайомі напої не можна?
Дідусь швидко вихопив з рук малого залишки у ложці і вилив назад до казанка.
Веселка стала яскравішою.
А за спиною гномика затріпотіли крильця.
- Що це? - спитав Тишко.
- Підсилююче зілля для фей, - пояснив старий зільник, - щоб могли довше літати без втоми.
- А як він діє на гномів?
- От зараз і дізнаємося.
Малий вилетів з хатини через вікно. Він поспішав додому, щоб зробити батькам сюрприз.
- Будь обережний!
Дід біг слідом. Від зілля не було протидії, тому він мав пересвідчитися, що все гаразд.
Але гномик нічого не зачепив і ні об що не вдарився.
- Ти більше на фею схожий з крилами, - додав старий зільник перед будинком.
Але, тільки вони відчинили двері, як крильця зникли.
Тишко благально подивився на діда.
- Забудь. То лише для фей. А ти - гном.
І малому нічого не залишалося, як тішитися спогадами і думкою, що якось захопить у діда ще ложку цього зілля.

© Марія Солтис-Смирнова