Як Коль до міста ходив

Їжачку Колю до вподоби була рання осінь. Коли ще зелена трава і безліч грибів, але час від часу вітер зриває пожовкле листя.
Він любив вдихати ранкову прохолоду, коли повертався додому.
Та якось після денного дощу Коль набрався сміливості і рушив на полювання далі, ніж зазвичай. Там замість дерев росли кам'яні будинки, а на доріжках, які були геть іншими за лісові стежки, повільно показали слимаки.
От якраз заради них їжачок і вирушив до міста,.
Дорога була довгою. Спочатку ліс, тоді поле. А перед самим містом парк.
- Ось тут і пополюю, - подумав колючий хижак.
Та, як не дивно, слимаків не побачив на алеях.
Втомився за дорогу сильно.
- Дядечку, вас пригостити? - прямо над їжачком нахилилася на гілці білочка. - Я маю гриби і горішки. А ще сушені яблука.
Гриби і горішки Коль не їв. А от яблука колись давно куштував.
- Ніколи сушених яблук не їв, - відповів гість.
- Та вони, тойво, У парку хтось загубив. От я й підібрала.
За мить білочка знесла їжачку кілька шматочків. Відкусив. Не слимак, звичайно, але що вже зробиш.
- А ви звідки? Давно тут їжаків не бачила.
- З лісу, за полем. Приходь в гості. Там гриби теж є.
- Прийду.
- Тільки мені вже треба повертатися.
І Коль рушив у зворотній бік. І дуже здивувався, коли прийшов під ранок: перед його домівкою виріс білий красень.
Вчора ввечері на цьому місці лише жовтів невеличкий листочок.
Коль забрав гриба додому - пізніше, як висохне, віддасть білочці.

©Марія Солтис-Смирнова