Як лисеня ельфа знайшло

Лисеня Лесик вийшло на зимову прогулянку. Воно любило бігати по сніжку, ховатися за кучугурками, замітати хвостиком сліди, лякати допитливих білок, ганятися за зайченятами.
Але цього разу стрибок у сніг був не такий м'який, як завжди. Під снігом дрімав на санчатах справжній новорічний ельф. Таких Лесик у книжці бачив. А тут живий!
- Ей, ти що у нашому лісі забув?
- Привіт. Заблукав. Я мав санчата в подарунок зайцем віддати і не вийшло: нору їхню знайти не можу.
- Тут Я у нагоді стану! - аж підскочив на радощах Лесик.
Тато казав що у нього найкращий нюх у лісі. Але полювати малому заборонено. Тож це нагода!
Двоє руденьких всілися на санчата, які помчали зимовим лісом.
- Тут праворуч. А за тією основою поверни ліворуч. Стоп!
Тільки сани встигли застрибнути на пеньок і перевернутися.
Тут відразу з-під пенька виглянув тато-заєць:
- Що за шум?!
- Ось вам сани в подарунок малюкам Санта Клаус прислав. Сам він захворів, тому цього року подарунки доставляють ельфи. А я заблукав.
- От халепа. Як же ти додому повернешся?
Тільки заєць це спитався, як ельф зник.
Лисеня кліпнуло очима, а вже і зайця з санчатами нема.
Може, це йому все наснилося?

© Марія Солтис-Смирнова