Черепаха Терра жила посеред океану. Колись вона любила плавати близько до поверхні, насолоджуватися співом пташок, спостерігати за човнами, наздоганяти хвилі і мчати разом з ними.
Але, чим старшою вона ставала, тим глибше опускалася. Дно з мушлями і морськими зірками стало їй ближче за небо.
Просто одного дня Терра пливла за хвилею, коли з одного човника випало щось блискуче.

Якось вранці собачка Білка прокинулася від того, що їй наснився дурний сон. Наче вона яйця погубила.
Тому біленька собачка цілий день не могла собі місця знайти. Ходила то в сарай, то до стайні. А в курник боялася заглядати.
Поки їхня ґаздиня Мариня не здійняла там крику:

-Крап-крап! Крап-крап-крап, - співав веселий весняний дощик.
Котик дивився у вікно, як краплі стікають по вікну, стовбуру дерева, даху і перетворюються в калюжі на землі.
Він мав нині провідати Пса. Але хто ж гулятиме під дощем...
Коли хвостатий прокинувся, гріло сонечко. Калюжі висохли.
І кошеня побігло на вулицю. Його вже зачекався цуцик.
- Привіт! Помчали до озера! Там качки прилетіли!

Лисеня Лесик ніяк не могло заснути. Крутилося, як дзиґа з боку на бік і з нетерпінням чекало ранку. Бо саме на світанку вони з татом вперше підуть на риболовлю.
Лисик прокинувся від легенького доторку. Тато Микита показав, щоб збирався тихо, адже мама і сестрички ще спали.
Вони взяли вудки, відерце, банку з викопаними вчора черв'яками і рушили до лісового озера.

Невеличке болото ховалося у траві повністю. Вона вже геть зеленіла, зігріта сонцем.
З води виглянула жабка. Вона хотіла переконатися що наступила весна.
- Ура! Ква! Квітка!
І щаслива жабка стрибнула назад у болото, щоб розказати про весну всім.

©Марія Солтис-Смирнова