Того літнього ранку за вікном весело щебетали пташки. Їх дзвінкі пісні кликали лапку вилізти з-під тонкої ковдри і побігти до тихої річки в кінці городу. Там вже чекав, щоб порибалити, тато Товстунець.
Ведмежа так і зробило. Взяло свою тонку вудку, зібрані вчора хробачки і пішло повз зелененькі огірочки та кабачки, рожеві ще помідори, соковиту малину і червоні ягідки порічок на кладку.

Довга літня днина налаштувала лисеня на пригоди.
На ферму вони з татом ходили вранці. В обід Лесик допомагав ведмедику Бурку на лісовій пасіці мед збирати.
А от що робити надвечір?
- Ой, і важка ця торба, - почув малюк з дерева.
Там сиділа лісова поштарка Сорока і зітхала.
- А що там, тітонько?
- Та видра у зоопарк дітям банку з мальками передала, щоб у ставку розвели.
- В зоопарк?!

Тісто оживало під руками. Тягнулося вправо і вліво, осідало під долонями і знову висувалося з-під пальців.
Воно стало гладеньким, трішки липло і пахло на всю хату ваніллю.
- Відпочинь трохи, - сказала ґаздиня і поклала тісто до миски, котру вкрила чистим рушником.
Сама ж поклала у тарілочки поруч горішки, родзинки та шоколадну крихту.
Тісто спершу дійсно відпочивало. Дихало, набиралося сил.

Акула Блакитний Плавничок зовсім не була злою. Вона любила водорості більше за рибу, з задоволенням спостерігала за медузами, грілася на сонці поруч хз мушлями і морськими зірками.
Але це не завжди було так.
Коли акула була маленькою, мама вчила її полювати, ловити рибу, ховатися.
Поки одного разу вона гналася за здобиччю і разом з рибою захопила пластикову пляшку.

Наближався Великдень. Бабуся сказала Іванці, що завтра вони пектимуть паску.
- Але, бабусю, я не вмію! - злякалася дівчинка.
Їй лише місяць тому виповнилося сім років. І раніше на кухні вона лише допомагала мити та чистити овочі.
- Йой, дитино, та ти ж не сама будеш! Поки батьки приїдуть, ми вже й напечемо! Що там тої роботи? Най опара зійде, з десяток яєць збити та родзинок покласти.