Осінь повільно йшла лісом. Разом з сонцем золотила коси вербам і берізкам. Горобина та клен ще здалеку побачивши красуню вбрали червонувато-руді сукні.
Раптом вона побачила вогнище.
- Оце непорядок! Хто вогнище посеред лісу палить?
Але не встигла красуня розсердитися, як побачила поруч біля ліщини трьох діток.
А за кілька кроків від них батьки гриби шукають.

На світанку метушня
В вулику малому-
Раз бджола і два бджола
Зібралися в поле.
Хто з кульбаби мед несе,
Ну а хто з волошки.
Тільки Джмелик спить усе -
Притомився трошки.
Ось маленьке Бджоленя
Тихо підлетіло
І отому Джмелю
Свого пилку уділило.
Равлик виповз з-під листка,
Зойкнув випадково,
Бо на дихався пилка...
- Тепер їмо троє!
Тут нізвідки і жучок:
- Можна мені з вами?

Того сонячного ранку сова Пуга ніяк не могла заснути.
- Така гарна золота і сонячна днина! Як спати?!
Вона заварила собі горнятко запашної кави.
Кружечку власноруч виліпив сусід Кріт. А от сушити подарунок довелося вже самій сові, хоч вона й не дуже любила сонце.
Кава подіяла. Очі розплющилися сильніше, сонце вже не сліпило. І сова полетіла обдивлятися, що ж натворила Осінь у рідному лісі.

Їжачок Сонько сидів перед гіркою і розмірковував про життя в лісі.
Це ж треба, як йому не пощастило і доведеться всю зиму спати. А міг би як білочка чи зайчик у сніжки гратися.
Але цього року якась дуже холодна осінь. Вітри завивають, дощі йдуть безупинно.
- Добре, що я нірку утеплив з друзями вчора, - тихо радів Сонько.
Він скрутився клубочком посеред моху і листя. І поринув у сон.

Крокодил Зуб відчував себе генієм. Він розробив план, як упіймати пустельну відьму, котра щоночі крала його рибу.
Всього лише слід дочекатися її біля вікна. І вхопити.
Але сидіння на місці продовжувалося так довго, що Зуб втомився і встав з улюбленого крісла. І тільки він пішов на кухню за смачним какао, як вікно відчинилися, відьма махнула паличкою...