Шкарпетки від Миколая

То була остання хатина скраю села.
Майже пустий мішок за плечима запевняв Святого, що робота на Землі зроблена.
Але.
Голі Аннині ноги визирали з-під ковдри.
Нічний гість витяг з торби шоколад і книжку.
Ще раз подивився на п'ятки.
- Їй би ще пару шкарпеток теплих.
Та у мішку було пусто.
Задзеленьчала палиця. І з вікна у хату залетіло ангелятко.
- Йой, босі ноги! Зараз візьму серед хмар найлегші і найтепліші нитки. І сплету малечі шкарпетки.
Ангелятко вчилося в'язати серед полонини, з овечої вовни.
І тепер шкарпетки з'явилися у вмілих руках так швидко, що Миколай встиг лише сестричці цукерки під подушку покласти.
- Натягуй відразу. А то ще застудиться.
Біленькі теплі шкарпетки огорнули босі ніжки.
Дівча повернулося і продовжило сопіти носиком.
Зате новим шкарпеткам раділа цілий місяць. Адже таких м'яких і теплих ні в кого більше не було.
Хіба в Миколая. Бо Ангелятко і йому сплело.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна