- Скре-ке-ке, бабусю, налий мені води. Будь ласка.
Мале сороченя сиділо на кухні у великому лісовому будиночку своєї бабусі - вчительки Лісової школи грамотності.
Воно прибуло на канікули набратися сил.
- Зараз, Білокрильце, зараз.
Вона набрала склянку чистої води.
- Чьо таке! Та чьо це таке! - скаржився онук, коли улюблений мультик перестав показувати.

Коли розтанув увесь сніг, цуценя Плямка вибіг з великої і зручної буди.
Може, їхня домівка була такою, бо песик був ще маленький, сестричка і братик грілися під теплим боком батьків, їх годували ще тричі на день смачною їжею.
Що ще треба для щастя цуцику.

Сьогодні такий день, що хочеться його провести не вдома. На вулиці лежить сніг, сяє сонечко.
Зайченя Білохвостик висунуло носа з нори.
- О, круки вже слідів залишили. Пообіцяв учора разом з ними до поля по смаколики дострибати. І не встиг!
Раптом з дерева додолу спустився Чорнилко.
- Невже ти наважився? А я й не вірив! Помчали.

Ось так щороку. Кухня, кухня, знов кухня. Кутю замочити, пляцків напекти, рибу замаринувати, грибну юшку зварити. Узвар не забути, пампухів намісити. Йой, голубці! І'
Бабуся Дарка тихо бурмотіла собі під ніс, поки займалася тими всіма приготуваннями. Вона останні п'ять років найстарша в родині. А тому всі вечеряють у неї.

Білченя Руденьке щойно повернулося до рідного дупла.
Поки бігло та стрибало, все довкола припорошило легким снігом.
- Треба карту намалювати, поки все пам'ятаю.
Малюк почав вимальовувати на снігу кружечки-комірчини і шлях до них.
- Тепер все! Можна бігти й обідати.
Радий помчав додому, звідки вже пахли гриби і горіхи - мама готувала вечерю.