-Крап-крап! Крап-крап-крап, - співав веселий весняний дощик.
Котик дивився у вікно, як краплі стікають по вікну, стовбуру дерева, даху і перетворюються в калюжі на землі.
Він мав нині провідати Пса. Але хто ж гулятиме під дощем...
Коли хвостатий прокинувся, гріло сонечко. Калюжі висохли.
І кошеня побігло на вулицю. Його вже зачекався цуцик.
- Привіт! Помчали до озера! Там качки прилетіли!

Лисеня Лесик ніяк не могло заснути. Крутилося, як дзиґа з боку на бік і з нетерпінням чекало ранку. Бо саме на світанку вони з татом вперше підуть на риболовлю.
Лисик прокинувся від легенького доторку. Тато Микита показав, щоб збирався тихо, адже мама і сестрички ще спали.
Вони взяли вудки, відерце, банку з викопаними вчора черв'яками і рушили до лісового озера.

Невеличке болото ховалося у траві повністю. Вона вже геть зеленіла, зігріта сонцем.
З води виглянула жабка. Вона хотіла переконатися що наступила весна.
- Ура! Ква! Квітка!
І щаслива жабка стрибнула назад у болото, щоб розказати про весну всім.

©Марія Солтис-Смирнова

Вечір вже набирав сили, коли веселий Промінець потрапив до маленького містечка.
Промчався високими і низькими дахами. Заглянув у невеличке кругле вікно, у велике квадратне, ковзнув по довгому прямокутному і зупинився на верхівці ліхтаря.
Спустився і нумо гратися зі склом. Там блимне. Там. То справа. То зліва. Вгорі, нижче.
На цього сяючого танцюриста задивився з іншого боку цуцик.

Того ранку було так сонячно, що лисеня прокинулося ще на світанку.
Зробило швиденько зарядку, і, шоб не турбувати матусю, бо у неї сьогодні свято, сіло малювати листівку.
На дубовому листку завдяки гострому перу з'явився невеликий букет ромашок, маминих улюблених квітів.
Та ось подув вітер, підхопив вітальну листівку, і поніс її з галявини.