Лесик на риболовлі
Лисеня Лесик ніяк не могло заснути. Крутилося, як дзиґа з боку на бік і з нетерпінням чекало ранку. Бо саме на світанку вони з татом вперше підуть на риболовлю.
Лисик прокинувся від легенького доторку. Тато Микита показав, щоб збирався тихо, адже мама і сестрички ще спали.
Вони взяли вудки, відерце, банку з викопаними вчора черв'яками і рушили до лісового озера.
Сонце осяяло ліс саме тоді, коли на березі вмостилися два лиса - малий і великий.
- Тату, тату, клює! - кричав Лесик, коли поплавок спочатку гойднувся на поверхні, а тоді пірнув під воду.
- Зараз допоможу витягти.
Вони вдвох тягли здобич до берега.
За гачок зачепився клешнею рак:
- Не встиг я додому після нічного чергування прийти, як впіймав гачка. І чого вам не спиться? - спитав Неборак.
Він іноді допомагав Микиті чистити озеро від сміття з допомогою сіток.
- Та Лесик нині вперше рибалить, - відповів тато.
- О, тоді бажаю успіхів!
І рак повернувся у воду. За мить туди ж кинули гачок.
Тиха вода навіювала сон.
Лисеня вже надумало подрімати, як вудилище легенько смикнулося в його лапах.
Напівпрозора бабка сіла відпочити на тоненьку паличку, котра була поплавком.
Сон, як рукою зняло.
- Тату, ми бабку впіймали, - засміявся Лесик. Від цього сміху, здавалося, задзвенів увесь ліс.
Крилата гостя злетіла і подалася кудись в тихіше місце.
Але поплавок знову пірнув. Ще й так сильно, що малий рибалка ледь не впав у воду.
Лис Микита впіймав сина і його вудку та тихенько потягнув на себе.
Довго довелося боротися зі здобиччю, поки до берега не витягли величезну щуку.
- Хороша здобич для першої риболовлі, - похвалив тато. - Але Зубасту доведеться відпустити, бо вона виконує найзаповітніші бажання. Наприклад, завдяки їй я зустрів вашу маму.
І лис вийняв гачка з плавника щуки.
Та блиснула очима і зникла в озері.
За наступну годину обоє зловили стільки риби, що вистачить на обід, ще й на вечерю.
- Вдало порибалили. Пора й додому.
Свою першу риболовлю Лесик запам'ятав на все життя.
Щука йому часто в чомусь допомагала. Тільки лисеня про це не знало.
А ти віриш у здійснення бажань?
© Марія Солтис-Смирнова