На світанку метушня
В вулику малому-
Раз бджола і два бджола
Зібралися в поле.
Хто з кульбаби мед несе,
Ну а хто з волошки.
Тільки Джмелик спить усе -
Притомився трошки.
Ось маленьке Бджоленя
Тихо підлетіло
І отому Джмелю
Свого пилку уділило.
Равлик виповз з-під листка,
Зойкнув випадково,
Бо на дихався пилка...
- Тепер їмо троє!
Тут нізвідки і жучок:
- Можна мені з вами?

Того сонячного ранку сова Пуга ніяк не могла заснути.
- Така гарна золота і сонячна днина! Як спати?!
Вона заварила собі горнятко запашної кави.
Кружечку власноруч виліпив сусід Кріт. А от сушити подарунок довелося вже самій сові, хоч вона й не дуже любила сонце.
Кава подіяла. Очі розплющилися сильніше, сонце вже не сліпило. І сова полетіла обдивлятися, що ж натворила Осінь у рідному лісі.

Їжачок Сонько сидів перед гіркою і розмірковував про життя в лісі.
Це ж треба, як йому не пощастило і доведеться всю зиму спати. А міг би як білочка чи зайчик у сніжки гратися.
Але цього року якась дуже холодна осінь. Вітри завивають, дощі йдуть безупинно.
- Добре, що я нірку утеплив з друзями вчора, - тихо радів Сонько.
Він скрутився клубочком посеред моху і листя. І поринув у сон.

Крокодил Зуб відчував себе генієм. Він розробив план, як упіймати пустельну відьму, котра щоночі крала його рибу.
Всього лише слід дочекатися її біля вікна. І вхопити.
Але сидіння на місці продовжувалося так довго, що Зуб втомився і встав з улюбленого крісла. І тільки він пішов на кухню за смачним какао, як вікно відчинилися, відьма махнула паличкою...

Кіт лежав на підвіконні. Він ліниво перевертався, підставляючи боки сонцю. Осіннє сонечко вже не гріло. Але як добре, що воно вийшло з-за хмар. Бо через дощ, що йшов три дні, Нявчик навіть не гуляв.
- Ще п'ять хвилин полежу і побіжу горобців лякати.
З превеликою радістю котик вийшов на подвір'я. Кури біля курника якраз снідали зерном. А біля них весело стрибали горобці.