Кріт прорив новий хід і потрапив у справжню книгарню.
У напівтемному приміщенні він роззирався по боках, де попри стіни височіли повні стелажі:
- Як тут гарно!
Щоб краще бачити, гість дістався стола.
Аж раптом йому до носа потрапила пилинка з пера. Кріт чхнув так сильно, що впала чорнильниця, а довкола неї розпливлася калюжа.

Поле пахло дощем, який щойно закінчився.
Сонце вийшло так раптово, що метелик Цятка злякався промінця під листком.
- Треба летіти додому, поки знову не задощило.
Попереду з-під листка піднялася бджола.
Але летіла так повільно, що метелик її обігнав.
Він мчав до гаю.

Цього літа було все інакше. Він дізнався таємницю.
Дідусь бобер розповів Бобрику про річку Мідну і Чарівну Вербу.
А ще пообіцяв, що, якщо малий йому допомагатиме, відвести і показати все.
Роботи було не дуже багато - нову греблю звести, щоб мати власне водосховище.
- А взимку, як вода замерзатиме, у нас буде ковзанка, - пообіцяв старенький.

Черепаха Терра жила посеред океану. Колись вона любила плавати близько до поверхні, насолоджуватися співом пташок, спостерігати за човнами, наздоганяти хвилі і мчати разом з ними.
Але, чим старшою вона ставала, тим глибше опускалася. Дно з мушлями і морськими зірками стало їй ближче за небо.
Просто одного дня Терра пливла за хвилею, коли з одного човника випало щось блискуче.

Якось вранці собачка Білка прокинулася від того, що їй наснився дурний сон. Наче вона яйця погубила.
Тому біленька собачка цілий день не могла собі місця знайти. Ходила то в сарай, то до стайні. А в курник боялася заглядати.
Поки їхня ґаздиня Мариня не здійняла там крику: