Черепаха на дні

Черепаха Терра жила посеред океану. Колись вона любила плавати близько до поверхні, насолоджуватися співом пташок, спостерігати за човнами, наздоганяти хвилі і мчати разом з ними.
Але, чим старшою вона ставала, тим глибше опускалася. Дно з мушлями і морськими зірками стало їй ближче за небо.
Просто одного дня Терра пливла за хвилею, коли з одного човника випало щось блискуче.
Черепашка кинулась подивитися на згубу. І випадково проковтнула щось кругле та важке.
Воно тягло її до дна. Тому Террі нічого не залишалося, як полюбити глибину.
Та живіт її болів дедалі сильніше. Навіть тут, на дні, черепаха рухалася дуже мало.
Її сусідом був краб. Він багатьох тварин врятував. Тому й Терру випитував:
- Що ти таке проковтнула?
- Не знаю я. Кругле і важке. Воно й тримає мене на дні.
Черепаха біля свого сусіда була велеткою, тому Клешня вирішив ризикнути.
Якщо ти й мене проковтнеш, я сподіваюся, що врятую тебе.
Краб швидко добрався до перепони. У великій, круглій пластиковій кулі нічого не було видно.
"Пластик ніколи не був важким!"
Не розумів цього Клешня.
Та раптом він побачив збоку невелику кришку.
З таким він справу мав. Покрутив клешнями. І!
Вилетів з черепахи разом тою пляшкою, яку відкрив.
А Терра від легкості піднялася аж до поверхні.
Коли газована вода зі знахідки достатньо розчинилася в морській, краб опустився на дно. Але черепаха так і плавала вгорі.
- Дякую, - сказала вона рятівнику. І поспішила на пошуки нових пригод, тільки подалі від кораблів.
А Клешня набрав у пусту пляшку піску і закрутив її кришкою.
Тоді покотив перед собою, щоб поставити в своєму підводному садку.

©Марія Солтис-Смирнова