Білка і яйця

Якось вранці собачка Білка прокинулася від того, що їй наснився дурний сон. Наче вона яйця погубила.
Тому біленька собачка цілий день не могла собі місця знайти. Ходила то в сарай, то до стайні. А в курник боялася заглядати.
Поки їхня ґаздиня Мариня не здійняла там крику:
- Що ж то коїться. Мало того, що ні одного яйця за десять днів не знесла, то й курчат ніяк не висидиш. Ти що, хвора, Рябко?
Взяла вона курочку в руки та й понесла у двері.
Білка дивилася на десяток яєць, шо лишилися без тепла. І вагалася. А якщо подушить?
Легко, краєм живота, пригорнула всі яйця і вимучена денними переживаннями заснула.
Підхопилася від того, що хтось її в бока штовхав. Ледь-ледь. Але у собаки сон вже втік.
Вона відсунулася до краю сідала-гніздечка.
І не побачила жодного яйця.
Натомість там метушилися дрібненькі курчатка.
-То ось, як від мене яйця повтікали, - засміялася тихенько Білка.
І Рябка з порога радісно закудахкала:
- Дякую!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна