Їжачок Сонько сидів перед гіркою і розмірковував про життя в лісі.
Це ж треба, як йому не пощастило і доведеться всю зиму спати. А міг би як білочка чи зайчик у сніжки гратися.
Але цього року якась дуже холодна осінь. Вітри завивають, дощі йдуть безупинно.
- Добре, що я нірку утеплив з друзями вчора, - тихо радів Сонько.
Він скрутився клубочком посеред моху і листя. І поринув у сон.

Крокодил Зуб відчував себе генієм. Він розробив план, як упіймати пустельну відьму, котра щоночі крала його рибу.
Всього лише слід дочекатися її біля вікна. І вхопити.
Але сидіння на місці продовжувалося так довго, що Зуб втомився і встав з улюбленого крісла. І тільки він пішов на кухню за смачним какао, як вікно відчинилися, відьма махнула паличкою...

Кіт лежав на підвіконні. Він ліниво перевертався, підставляючи боки сонцю. Осіннє сонечко вже не гріло. Але як добре, що воно вийшло з-за хмар. Бо через дощ, що йшов три дні, Нявчик навіть не гуляв.
- Ще п'ять хвилин полежу і побіжу горобців лякати.
З превеликою радістю котик вийшов на подвір'я. Кури біля курника якраз снідали зерном. А біля них весело стрибали горобці.

Мозок у свинки Пінкі аж кипів.
Вона запросила на іменини козу і овечок, а чим їх годувати, ніяк не придумає.
- О, капуста! Буде вітамінний салат!
Аж настрій покращився, коли свинка зірвала і нарізала капусту, моркву, додала туж'жи кропу та петрушки.
Друзі принесли іменинниці святкового торта від корови Кралі. І їм дуже сподобався салат.

У морі трубив велетенський ріг, скликаючи всіх до школи.
Маленький кашалот спізнювався. Йому треба було ще виконати мамине доручення - погодувати всіх черепашок.
Малюк хутко кинув їм листя морської капусти, схопив наплічник і поплив на уроки.
Та так швидко, що поруч зі школою не помітив і збив з ніг директора Омара Омаровича.