Не встиг!

Кіт лежав на підвіконні. Він ліниво перевертався, підставляючи боки сонцю. Осіннє сонечко вже не гріло. Але як добре, що воно вийшло з-за хмар. Бо через дощ, що йшов три дні, Нявчик навіть не гуляв.
- Ще п'ять хвилин полежу і побіжу горобців лякати.
З превеликою радістю котик вийшов на подвір'я. Кури біля курника якраз снідали зерном. А біля них весело стрибали горобці.
Але тільки побачили Нявчика, як полетіли геть.
- Не встиг! Нащо я п'ять хвилин ніжився на сонці, - засмутився кіт. - Але хоч по деревах продажу. Бо вдома дерти меблі не ходиться.
І Нявчик подерся на грушу.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна