На великому дубі ріс маленький жолудь. Такий він був сором'язливий, що сховався між листям. Ні ворони його не бачили, ні білки. Та й кабанам теж Наймолодший не показувався.
Аж раптом восени, коли безперервно йшли дощі, а холодний Вітер, здавалося, хоче вирвати Дуба з коренем, гілка з малим жолудем зламалася і впала.

Двері садочку "Щаслива хатка" відчинилися і на порозі виник переляканий Гребінець. Це індича, хоч і було одним з найбільших вихованців Квочки Голосистої, але такого лякливого пташеняти вона ще не зустрічала.
Вихователька підійшла до малюка:
- Ти ж знаєш, що все буде добре. Ходімо. Мамі час на роботу.
З-за порогу втомлено посміхалася Срібнопера - головний бухгалтер їхнього Пташиного Двору.

Садовичок Веснянка і його сад.
Ранньою весною, коли легкий та пухнастий сніг перетворювався у калюжі та струмочки, а земля оживала від довгого зимового сну, під високим парканом пробилося кілька крихітних паростків.
Тут колись буде сад, - зраділа маленька дівчинка Вікторія.
Вона роздивлялась крихітні стебельця:

У малиннику зустрілись двоє ведмежаток. Одне мама відправила збирати ягоди на пиріг, інше прибігло просто поласувати.
Швидко працювали малята. За кілька хвилин малини на кущі не залишилось. Лише одна ягідка на найвищій гілці.
-- Це моя, -- потягнувся перший ведмедик.
-- Ні, моя, я перший її помітив, -- сказав інший та й наступив першому на лапу.

До зоопарку з гарним ставком залетів пелікан.
Він якраз шукав собі нову домівку, бо улюблений океан біля його рідного дому чомусь піднявся, і кілька пагорбів з деревами опинилися в воді.
-- Як тут спекотно, -- почув гість.
Він почав роззиратися.
Ось до ставка, де поважно стояв на одній нозі рожевий фламінго йшла поволі черепаха.