Подяка

Тої ночі книжечкам у бібліотеці геть не спалося. Великі та малі, товсті і геть тонесенькі зібралися довкола столу і радилися.
Найстарша і найтовстіша енциклопедія стояла посередині:
- Вони ж нас люблять, турбуються, щоб ми вчасно сюди повертались, лікують, коли якийсь хлопчик чи дівчинка необачно нас візьме і надірве папір. Як же нам подякувати нашим бібліотекарям?
- Може, ям квіти подаруємо чи цукерки? - мовила наймолодша мешканка книжкових полиць.
Її купили на презентації. Поруч з книжками там стояли квіти і цукерниця. І ці пахощі й досі пам'ятала "Бабусина абетка".
- Ні, ні, так не годиться! Ні квітів, ні цукерок нам ніхто не продасть!
- Тоді що?
Енциклопедії і довідники гортали свої сторінки в пошуках, казки та загадки у яскравих обкладинках намагалися пригадати всі твори з героями-бібліотекарями.
І тільки тонесенька розмальовка попросила своїх любих друзів-олівців стати таким коротким, але дуже важливим словом "ДЯКУЮ".
Яке вранці відразу ж помітили бібліотекарі.
І аж засяяли від щастя. Та відразу побігли обійматися, гортати сторінки, лікувати рани своїм книжечкам. Тільки ввечері, коли книжки залишилися самі, вони ніяк не могли второпати, звідки розмальовка взяла це важливе слово.
Але це вже геть інша історія.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна