Лесик у зоопарку

Довга літня днина налаштувала лисеня на пригоди.
На ферму вони з татом ходили вранці. В обід Лесик допомагав ведмедику Бурку на лісовій пасіці мед збирати.
А от що робити надвечір?
- Ой, і важка ця торба, - почув малюк з дерева.
Там сиділа лісова поштарка Сорока і зітхала.
- А що там, тітонько?
- Та видра у зоопарк дітям банку з мальками передала, щоб у ставку розвели.
- В зоопарк?!
Руденький хвостик від радощів завертівся у різні боки.
Там Лесик ще не був.
- Давайте, допоможу.
- Але дорога неблизька, ти батьків попередь і візьми з собою щось смачне, щоб перекусити.
Спочатку мандрівнику довелося перейти через потічок по камінню. Воно було трохи слизьке, тому ступав малюк дуже обережно. Але посеред потічка довелося навіть стрибнути, щоб дістати наступного камінця.
Потім лисеня йшло полем. Трава була така висока, що іноді воно не бачило пташку-провідницю.
- Скре-ке-ке! Що таке? - чув лише знизу і біг у бік голосу.
і тільки, як завиднілися великі будинки, сорока сказала:
- Он і зоопарк, за воротами.
Залізна брама була вже зачинена.
Поштарка її просто перелетіла. А руденький лисик прошмигнув попід низом.
- Які гості, - почув він відразу.
У клітці сиділи мавпочки і плескали в долоні. Їм сподобалася лисяча витівка.
- А де тут ставок з видрами? - спитав Лесик.
- Там! Там! Там! - кожна мавпочка показувала в іншому напрямку.
- Не слухай їх, пішли.
Сорока спустилася на землю.
Вони йшли попри великого лева, що спав на камені, тоді оминули вольєр білого ведмедя.
Ніколи і ніде лисеня ще не бачило таких звірів.
- Саме тому вони у клітках. Бо наші ліси не для мавпочок і левів.
Раптом збоку засурмив слон. Його хобот дістався голови невеличкої жирафи:
- Глянь! У нас гості!
Вони теж ніколи до цього не бачили лиса.
- Давай, покатаю, - запропонувала жирафа. - З моєї спини ти побачиш більше всього.
Слон підсадив Лесика.
І зоопарком тепер рушила трійця.
Гість бачив пінгвіна, страуса, антилопу.
А тоді ставок.
Довкола спали рожеві фламінго.
А між ними безшумно рухалися видри.
- Ну, нарешті, - зраділа сорока і спустила зі спини жирафи сумку.
Видри відразу вивернули банку у воду.
Нові знайомі пригостили малого смаколиками.
- Як трохи підростеш, приходь в гості, - пропонував слон на зворотньому шляху. Ти ще навіть половини цього місця не побачив.
- Я повернуся, - пообіцяв Лесик і рушив за сорокою.
Додому.

©Марія Солтис-Смирнова