Блакитний Плавничок

Акула Блакитний Плавничок зовсім не була злою. Вона любила водорості більше за рибу, з задоволенням спостерігала за медузами, грілася на сонці поруч хз мушлями і морськими зірками.
Але це не завжди було так.
Коли акула була маленькою, мама вчила її полювати, ловити рибу, ховатися.
Поки одного разу вона гналася за здобиччю і разом з рибою захопила пластикову пляшку.
У неї розболівся живіт. Він так надувся, що Блакитний Плавничок вже боялася луснути.
Невеличка акула лежала на дні і не могла поворушитися. Але її побачили восьминіг Незграба і краб Гостра Клешня. Вони були тутешніми лікарями. Ьому поспішили на порятунок.
- Розтули рота, будь ласка. Але не кусайся.
Одне зі щупалець пірнуло в акулячу пащу.
Але Блакитному Плавничку було лоскотно. І акула мимоволі почала закривати рота.
- Потерпи. Інакше я не зможу тебе врятувати.
Кілька хвилин знадобилося восьминогу, щоб дістати пляшку. Ще кілька минуло, поки акулячий живіт здувся і став м'яким.
- Дякую вам!
- Раджу сьогодні їсти водорості. Он ті на смак майже, як риба, - додав краб, поки кришив клешнями пляшку на дрібні шматочки, щоб вона більше нікому не завдала шкоди.
Та акулі вони сподобалися настільки, що рибу вона перестала їсти.

© Марія Солтис-Смирнова