Лапка рибалить

Того літнього ранку за вікном весело щебетали пташки. Їх дзвінкі пісні кликали лапку вилізти з-під тонкої ковдри і побігти до тихої річки в кінці городу. Там вже чекав, щоб порибалити, тато Товстунець.
Ведмежа так і зробило. Взяло свою тонку вудку, зібрані вчора хробачки і пішло повз зелененькі огірочки та кабачки, рожеві ще помідори, соковиту малину і червоні ягідки порічок на кладку.
Татусь вже кинув наживку і чекав поки клюватиме. Лапка сів поруч.
Він зірвав кілька стиглих ягідок по дорозі і з'їв їх, тому зараз його животик задоволено булькав.
- Тихо ти, - прошепотів, посміхаючись тато.
Раптом червоний поплавок різкого сховався у воді.
- Клює! - ведмежа схопило вудилище міцніше.
- Спокійніше щоб рибка не зірвалася.
Лапка обережно скручував тонку ниточку, поки не побачив на гачку срібну рибину.
- Ну, якою не наїстися, - сумно мовив він і кинув здобич назад у річку.
І, як тільки закинув гачок у воду, як знову заклювало.
Раз за разом двоє рибалок витягли з десяток великих карасів.
- Здається та твоя впіймана дрібнота подякувала за порятунок, - засміявся тато.
І вони зібралися додому, адже обід і вечеря у них вже є.

©Марія Солтис-Смирнова